Радость моя - Мельница

Бестелесного и невесомого,

Как тебе услыхать меня,

Если ты — плоть от плоти слова и Я же — кровь от крови огня?

Пусть сгорают уголья бесчисленных дней

В обнаженной груди дотла.

Не имеющий голоса логос во мне

Раскаляется добела.

Радость моя, подставь ладонь,

Можешь другой оттолкнуть меня.

Радость моя, вот тебе огонь,

Я тебя возлюбил более огня.

Запрокинутым солнцем слепящего дня,

Меднотелым звоном быков,

Я с тобой говорил языками огня —

Я не знаю других языков.

И в лиловом кипящем самуме

Мне дано серебром истечь:

Я принес себя в жертву себе самому,

Чтобы только тебя изречь.

Радость моя, подставь ладонь,

Можешь другой оттолкнуть меня.

Радость моя, вот тебе огонь,

Я тебя возлюбил более огня.

Верное имя откроет дверь

В сердце сверкающей пустоты.

Радость моя, ты мне поверь —

Никто не верил в меня более, чем ты.

Радость моя, подставь ладонь.

Радость моя… Вот тебе огонь…

Вот тебе огонь…

Вот тебе огонь…

Безтілесного і невагомого,

Як тобі почути мене,

Якщо ти — плоть від плоти слова і Я ж — кров від крові вогню?

Нехай згоряють вугілля незліченних днів

В оголених грудях вщент.

Логос, що не має голосу, в мене

Розпалюється до білого.

Радість моя, підстави долоню,

Можеш інший відштовхнути мене.

Радість моя, ось тобі вогонь,

Я тебе полюбив більше вогню.

Закинутим сонцем сліпучого дня,

Міднотілим дзвоном бугаїв,

Я з тобою говорив мовами вогню.

Я не знаю інших мов.

І в ліловому киплячому самумі

Мені дано сріблом закінчитися:

Я приніс себе в жертву собі самому,

Щоб тільки тебе сказати.

Радість моя, підстави долоню,

Можеш інший відштовхнути мене.

Радість моя, ось тобі вогонь,

Я тебе полюбив більше вогню.

Вірне ім'я відчинить двері

Серце блискучої порожнечі.

Радість моя, ти мені повір —

Ніхто не вірив у мене більше, ніж ти.

Радість моя, підстав долоню.

Радість моя... Ось тобі вогонь...

Ось тобі вогонь...

Ось тобі вогонь...