Опасное лето - Мельница

Как клинки, режут небо крылья.

Улетать—только если к морю,

Золотою дорожной пылью

Покрывая мечты и волю.

Махаоны парят над миром,

Лето в душу неслышно входит,

В сердце старая моя лира

Пробуждает родник мелодий.

И не надо о снах и вере,

О клинке, за спиной хранимом

Ветер смоет мои потери,

Даст твое позабыть мне имя…

До свидания, чуждый странник,

До свидания в мире третьем.

Махаоны летят на запад,

Если дует с востока ветер.

Если жемчуг в моей ладони,

Если бьются о сердце волны,

Если ты меня тоже понял,

Забывай меня и не вспомни!

Вспомни… меня…

Уходи по своей дороге,

Там железо с сандалом вместе —

Все твое, а мои — лишь крохи,

Недопетая чья-то песня.

Уходи, уходи, ты слышишь,

Золотой невесомой песней,

Дай забыть и лететь мне выше,

От любви от больной воскреснув.

И не надо о снах и вере,

О клинке, за спиной хранимом,

Ветер смоет мои потери,

Даст твое позабыть мне имя…

Як клинки ріжуть небо крила.

Відлітати-тільки якщо до моря,

Золотим дорожнім пилом

Покриваючи мрії і волю.

Махаони ширяють над світом,

Літо в душу нечутно входить,

У серці стара моя ліра

Пробуджує джерело мелодій.

І не треба про сни і віри,

Про клинку, за спиною зберігається

Вітер змиє мої втрати,

Дасть твоє забути мені ім'я.

До побачення, чужий мандрівник,

До побачення в світі третьому.

Махаони летять на захід,

Якщо дме зі сходу вітер.

Якщо перли в моєї долоні,

Якщо б'ються про серце хвилі,

Якщо ти мене теж зрозумів,

Забувай мене і не згадай!

Згадай мене…

Іди по своїй дорозі,

Там залізо з сандалом разом —

Все твоє, а мої — лише крихітки,

Недопета чиясь пісня.

Іди, йди, ти чуєш,

Золотою невагомою піснею,

Дай забути і летіти мені вище,

Від любові від хворої воскреснувши.

І не треба про сни і віри,

Про клинку, за спиною зберігається,

Вітер змиє мої втрати,

Дасть твоє забути мені ім'я.