Княже - Мельница

Долго слушала молитвы горьких трав,

Долго плакала, свивала нитью дым;

Покачу теперь клубочек по мхам,

По пням, да по корням,

По теням лесным, и сама пойду за ним.

Ровно десять лет я не смыкала глаз,

Десять лет ты спал спокойным сном, мой князь;

Но в ночь гнева всё не так:

И жена не жена, и душа не мила,

И когтей летучих стая развернула крыла.

Княже мой, княже,

Шёлкова пряжа

До ворот твоих мне дорогой легла;

Враже мой, враже,

Грозна твоя стража,

Что ж от меня-то не уберегла?

Чёрной бронзою окованы холмы,

Через сердце прорастают тени тьмы;

Тени-оборотни, тёмно-серый мех —

Ох, Господи, не введи во грех —

Я ударюсь оземь, да рассыплюсь в прах,

Но я знаю — тебе неведом страх!..

Княже мой, княже,

Шёлкова пряжа

До ворот твоих мне дорогой легла;

Враже мой, враже,

Грозна твоя стража,

Что ж от меня-то не уберегла?

Через семь смертей к тебе я шла —

Мой князь, и заклятья сеть тебе ткала —

Мой враг, наконец-то я тебя нашла —

Проснись и взгляни на меня!

Ночь гнева темна…

Я пришла бедой, дождевой водой,

Горькою слезой, слепой грозой,

Так напейся меня и умойся мной —

Осыпается время за спиной;

Что мне делать с собой, князь мой, враг мой,

Моя боль, мой свет, если жизни нет,

Если ночь темна, велика цена,

Мне не уйти — ты прости, прости, прости, прости мне…

Княже мой, княже,

Шёлкова пряжа

До ворот твоих мне дорогой легла;

Враже мой, враже,

Грозна твоя стража,

Что ж от меня-то не уберегла?

Княже мой, княже…

Княже мой, княже…

Довго слухала молитви гірких трав,

Довго плакала, звивала ниткою дим;

Покачу тепер клубочок по мохам,

По пням, так по корінням,

По тінях лісових, і сама піду за ним.

Рівно десять років я не змикала очей,

Десять років ти спав спокійним сном, мій князю;

Але в ніч гніву все не так:

І дружина не жена, і душа не мила,

І кігтів летючих зграя розгорнула крила.

Княже мій, княже,

Шовкова пряжа

До воріт твоїх мені дорогою лягла;

Враже мій, враже,

Грозна твоя варта,

Що ж від мене не вберегла?

Чорною бронзою оковані пагорби,

Через серце проростають тіні темряви;

Тіні-перевертні, темно-сіре хутро —

Ох, Господи, не введи в гріх

Я вдарюсь оземь, так розсиплюся в прах,

Але я знаю — тобі невідомий страх!..

Княже мій, княже,

Шовкова пряжа

До воріт твоїх мені дорогою лягла;

Враже мій, враже,

Грозна твоя варта,

Що ж від мене не вберегла?

Через сім смертей до тебе я йшла —

Мій князь, і закляття мережа тобі ткала

Мій ворог, нарешті я тебе знайшла —

Прокинься і поглянь на мене!

Ніч гніву темна.

Я прийшла бідою, дощовою водою,

Гіркою сльозою, сліпою грозою,

Так напийся мене і умийся мною

Обсипається час за спиною;

Що мені робити з собою, князю мій, ворог мій,

Мій біль, мій світло, якщо життя немає,

Якщо ніч темна, то велика ціна,

Мені не піти — ти пробач, пробач, пробач, пробач мені...

Княже мій, княже,

Шовкова пряжа

До воріт твоїх мені дорогою лягла;

Враже мій, враже,

Грозна твоя варта,

Що ж від мене не вберегла?

Княже мій, княже…

Княже мій, княже…