Голубая трава - Мельница

Сколько ладоней крадут удары моего сердца;

Сколько холодные ждут, когда бы согреться —

Раскалена лоза, чуешь, как жжет внутри?

Не закрывай глаза, так и смотри, смотри, смотри —

Я — голубая трава, что поет ночью и днем,

Что крушит железо и сталь!

Я голубая трава, что живет в сердце твоем.

Сопротивленье, мой друг, бесполезно,

Поверь, бесполезно — мне жаль!

Тысячелистника струны согревают мне руки —

Тысячелетние, юные травы разлуки.

Травы разрыва лжи стелются бирюзой,

Шагом земля дрожит под золотой литой косой —

Я — голубая трава, что поет ночью и днем,

Что крушит железо и сталь!

Я голубая трава, что живет в сердце твоем.

Сопротивленье, мой друг, бесполезно,

Поверь, бесполезно — мне жаль!

Даже живой или мертвой водой, даже вином или хлебом -

Не защитишь, не укроешь себя, не остановишь рост.

Я — голубая лесная трава, я от корней и до неба,

Я у тебя внутри, мой друг, и проросла насквозь.

Я — голубая трава, что поет ночью и днем,

Что крушит железо и сталь!

Я голубая трава, что живет в сердце твоем.

Сопротивленье, мой друг, бесполезно,

Поверь, бесполезно — мне жаль!

Я — голубая трава, что поет даже во сне,

Что крушит железо в горсти,

Ведь голубая трава вечно ждет, иди же ко мне,

Сопротивленье, мой друг, бесполезно,

Поверь, бесполезно — прости...

Скільки долонь крадуть удари мого серця;

Скільки холодні чекають, коли б зігрітися.

Розпечена лоза, чуєш, як палить усередині?

Не закривай очі, так і дивись, дивись, дивись

Я — блакитна трава, що співає вночі та вдень,

Що трощить залізо та сталь!

Я блакитна трава, що живе в твоєму серці.

Опір, мій друже, марно,

Повір, марно — мені шкода!

Деревій струни зігрівають мені руки.

Тисячолітні, юні трави розлуки.

Трави розриву брехні стелиться бірюзою,

Кроком земля тремтить під золотою литою косою.

Я — блакитна трава, що співає вночі та вдень,

Що трощить залізо та сталь!

Я блакитна трава, що живе в твоєму серці.

Опір, мій друже, марно,

Повір, марно — мені шкода!

Навіть живою чи мертвою водою, навіть вином чи хлібом.

Не захистиш, не вкриєш себе, не зупиниш зростання.

Я - блакитна лісова трава, я від коріння і до неба,

Я в тебе всередині, мій друже, і проросла наскрізь.

Я — блакитна трава, що співає вночі та вдень,

Що трощить залізо та сталь!

Я блакитна трава, що живе в твоєму серці.

Опір, мій друже, марно,

Повір, марно — мені шкода!

Я — блакитна трава, що співає навіть уві сні,

Що трощить залізо в жмені,

Адже блакитна трава вічно чекає, йди ж до мене,

Опір, мій друже, марно,

Повір, марно — вибач...