Влажный блеск наших глаз - Александр Башлачёв

Влажный блеск наших глаз…

Все соседи просто ненавидят нас.

А нам на них наплевать,

У тебя есть я, а у меня — диван-трава.

Платина платья, штанов свинец

Душат только тех, кто не рискует дышать.

А нам так легко.

Мы наконец

Сбросили все то, что нам могло мешать.

Остаемся одни,

Поспешно гасим огни

И никогда не скучаем.

И пусть сосед извинит

За то, что всю ночь звенит

Ложечка в чашке чая.

Ты говоришь, я так хорош…

Это от того, что ты так хороша со мной.

Посмотри — мой бедный еж Сбросил все иголки.

Он совсем ручной.

Но если ты почувствуешь случайный укол,

Выдерни занозу, обломай ее края

Это от того, что мой ледокол

Не привык к воде весеннего ручья.

Ты никогда не спишь.

Я тоже никогда не сплю.

Наверное я тебя люблю.

Но я об этом промолчу,

Я скажу тебе лишь

То, что я тебя хочу.

За окном — снег и тишь…

Мы можем заняться любовью на одной из белых крыш.

А если встать в полный рост,

То можно это сделать на одной из звезд.

Наверное, зря мы забываем вкус слез.

Но небо пахнет запахом твоих волос.

И мне никак не удается успокоить ртуть,

Но если ты хочешь, я спою что-нибудь.

Ты говоришь, что я неплохо пою.

И, в общем, это то, что надо.

Так это очень легко.

Я в этих песнях не лгу,

Видимо, не могу.

Мои законы просты —

Мы так легки и чисты.

Нам так приятно дышать.

Не нужно спать в эту ночь,

А нужно выбросить прочь

Все, что могло мешать.

Вологий блиск наших очей.

Усі сусіди просто нас ненавидять.

А нам на них наплювати,

У тебе є я, а у мене – диван-трава.

Платина сукні, штанів свинець

Душать лише тих, хто не малює дихати.

А нам так легко.

Ми нарешті

Скинули все те, що нам заважало.

Залишаємося одні,

Поспішно гасимо вогні

І ніколи не сумуємо.

І нехай сусід вибачить

За те, що всю ніч дзвенить

Ложечка в чашці чаю.

Ти кажеш, я такий гарний…

Це тому, що ти так гарна зі мною.

Подивися — мій бідний їжак скинув усі голки.

Він зовсім ручний.

Але якщо ти відчуєш випадковий укол,

Висмикни скалку, обломай її краю

Це від того, що мій криголам

Не звик до води весняного струмка.

Ти ніколи не спиш.

Я теж ніколи не сплю.

Напевно я тебе люблю.

Але я про це промовчу,

Я скажу тобі лише

Те, що я тебе хочу.

За вікном — сніг і тиш…

Ми можемо зайнятися любов'ю на одному з білих дахів.

А якщо стати в повне зростання,

То можна це зробити на одній із зірок.

Напевно, даремно ми забуваємо смак сліз.

Але небо пахне запахом твого волосся.

І мені не вдається заспокоїти ртуть,

Але якщо ти хочеш, я заспіваю що-небудь.

Ти кажеш, що я непогано співаю.

І, загалом, це те, що треба.

Так це дуже просто.

Я в цих піснях не брешу,

Мабуть, не можу.

Мої закони прості—

Ми так легкі і чисті.

Нам так приємно дихати.

Не потрібно спати цієї ночі,

А потрібно викинути геть

Все, що могло заважати.