Подвиг разведчика - Александр Башлачёв

В рабочий полдень я проснулся стоя:

Опять матрац попутал со стеной.

Я в одиночку вышел из запоя,

Но — вот те на!

— сегодня выходной.

И время шло не шатко и не валко.

Горел на кухне ливерный пирог.

Скрипел мирок хрущевки-коммуналки,

И шлепанцы мурлыкали у ног.

Сосед Бурштейн стыдливо бил соседку.

Мы с ней ему наставила рога.

Я здесь ни с кем бы не пошел в разведку,

Мне не с кем выйти в логово врага.

Один сварил себе стальные двери.

Другой стишки кропает до утра.

Я — одинок.

Я никому не верю.

Да, впрочем, видит Бог, невелика потеря

Весь ихний брат и ихняя сестра.

Экран, а в нем с утра звенят коньки…

В хоккей играют настоящие мужчины.

По радио поют, что нет причины для тоски,

И в этом ее главная причина.

В «Труде» сенсационная заметка

О том, что до сих пор шумит тайга.

А мне до боли хочется в разведку,

Уйти и не вернуться в эту клетку

Уйти — в чем есть — в глубокий тыл врага.

Из братских стран мне сообщает пресса:

Поляки оправляются от стресса.

Прижат к ногтю вредитель Лех Валенса,

Мечтавший всю Варшаву отравить.

Да, не все еще врубились в суть прогресса

И в трех соснах порой не видят леса.

Бряцает амуницией агрессор,

Но ТАСС уполномочен заявить:

«Тяжелый смог окутал Вашингтон.

Невесело живется без работы

В хваленых джунглях каменной свободы,

Где правит ЦРУ и Пентагон.

Среди капиталистов наших стран

Растет угар военного психоза.

Они пугают красною угрозой

Обманутых рабочих и крестьян.

А Рейган — вор, ковбой и педераст —

Поставил мир на ядерную карту.

«Тревожно мне.

Кусаю свой матрац.

Дрожу, как СС-20 перед стартом.

Окончился хоккей.

Пошли стрекозы.

А по второй насилуют кларнет.

Да как же можно?

Ведь висит угроза!

И ничего страшней угрозы нет!

Да, вовремя я вышел из запоя…

Не отдадим родимой Костромы!

Любимый город может спать спокойно

И мирно зеленеть среди зимы.

Буденовку напялю на затылок.

Да я ль не патриот, хотя и пью?

В фонд мира сдам мешок пустых бутылок

И из матраца парашют скрою.

Возьму аванс.

Куплю себе билет

На первый рейс до Западной Европы.

В квадрате Гамбурга — пардон, я в туалет!

-

Рвану кольцо и размотаю стропы.

Пройду, как рысь, от Альп и до Онеги

Тропою партизанских автострад.

Все под откос — трамваи и телеги.

Не забывайте, падлы, Сталинград!

Пересчитаю все штыки и пушки.

Пускай раскрыт мой корешок-связной —

Я по-пластунски обхожу ловушки

И выхожу в эфир любой ценой.

Я — щит и меч родной Страны Советов!

Пока меня успеют обложить —

Переломаю крылья всем ракетам,

Чтоб на Большую землю доложить:

Мол, вышел пролетарский кукиш Бонну.

Скажите маме — НАТО на хвосте!

Ваш сын дерется до последнего патрона

На вражьей безымянной высоте.

Хочу с гранатой прыгнуть под колеса,

Но знамя части проглотить успеть.

Потом молчать на пытках и допросах,

А перед смертью — про Катюшу спеть.

Бодун крепчал.

Пора принять таблетку.

В ушах пищал секретный позывной.

По выходным так хочется в разведку.

Айда, ребята!

кто из вас со мной?

У робочий опівдні я прокинувся стоячи:

Знову матрац поплутав зі стіною.

Я в одиночку вийшов із запою,

Але — ось ті на!

- сьогодні вихідний.

І час йшов не хитко і не валко.

Горів на кухні ліверний пиріг.

Скрипів світ хрущовки-комуналки,

І шльопанці муркотіли у ніг.

Сусід Бурштейн сором'язливо бив сусідку.

Ми з нею йому наставила роги.

Я тут ні з кем би не пішов у розвідку,

Мені не з ким вийти в лігво ворога.

Один зварив собі сталеві двері.

Інший віршики кропить до ранку.

Я самотній.

Я нікому не вірю.

Так, втім, бачить Бог, невелика втрата

Весь їхній брат і сестра.

Екран, а в ньому з|ранку дзвеніть ковзани...

У хокей грають справжні чоловіки.

Радіо співають, що немає причин для туги,

І в цьому її головна причина.

У «Праці» сенсаційна замітка

Про те, що досі шумить тайга.

А мені до болю хочеться в розвідку,

Піти і не повернутися в цю клітку

Піти — в чим є в глибокий тил ворога.

З братських країн мені повідомляє преса:

Поляки оправляються від стресу.

Притиснутий до нігтя шкідник Лех Валенса,

Той, хто мріяв всю Варшаву отруїти.

Так, не все ще врубилися у суть прогресу

І в трьох соснах часом не бачать лісу.

Бракає амуніцією агресор,

Але ТАРС уповноважений заявити:

«Важкий зміг огорнув Вашингтон.

Невесело живеться без роботи

У хвалених джунглях кам'яної свободи,

Де править ЦРУ та Пентагон.

Серед капіталістів наших країн

Зростає чад воєнного психозу.

Вони лякають червоною загрозою

Ошуканих робітників та селян.

А Рейган — злодій, ковбой і педераст —

Поставив світ на ядерну карту.

«Тривожно мені.

Кусаю свій матрац.

Тремчу, як СС-20 перед стартом.

Закінчився хокей.

Пішли бабки.

А за другою ґвалтують кларнет.

Так, як можна?

Адже висить небезпека!

І нічого страшнішої загрози немає!

Так, вчасно я вийшов із запою...

Не віддамо рідної Костроми!

Улюблене місто може спати спокійно

І мирно зеленіти серед зими.

Будьонівку нап'ю на потилицю.

Так я ль не патріот, хоч і п'ю?

У фонд світу здам мішок порожніх пляшок

І з матрацу парашут скрою.

Візьму аванс.

Куплю собі квиток

На перший рейс до Західної Європи.

У квадраті Гамбурга — пардон, я в туалет!

-

Рвану кільце і розмотаю стропи.

Пройду, як рись, від Альп і до Оніги

Стежкою партизанських автострад.

Все під укіс - трамваї і телеги.

Не забувайте, падали, Сталінграде!

Перерахую всі багнети та гармати.

Нехай розкритий мій корінець-зв'язковий —

Я по-пластунськи обходжу пастки

І виходжу в ефір будь-якою ціною.

Я — щит і меч рідної Країни Рад!

Поки що мене встигнуть обкласти—

Переламаю крила всім ракетам,

Щоб на Велику землю доповісти:

Мовляв, вийшов пролетарський дулю Бонну.

Скажіть мамі - НАТО на хвості!

Ваш син б'ється до останнього патрона

На ворожій безіменній висоті.

Хочу з гранатою стрибнути під колеса,

Але прапор частини проковтнути встигнути.

Потім мовчати на катуваннях і допитах,

А перед смертю — про Катюшу заспівати.

Бодун міцнів.

Час прийняти таблетку.

У вухах пищав секретний позивний.

По вихідним так хочеться в розвідку.

Гайда, хлопці!

хто з вас зі мною?