Минута молчания - Александр Башлачёв

Легче, чем пух, камень плиты.

Брось на нее цветы.

Твой player гоняет отличный рок,

Но зря ты вошел с ним за эту ограду.

Зря ты спросил, кто сюда лег.

Здесь похоронен ты.

Это случилось в период мечты

Стать первой звездой своего хитпарада.

Я жил радостью встреч

И болью прощания.

Смотри на меня.

Ведь мы говорим, значит, можем

Петь песни

Постой!

Нас может сжечь

Минута молчания.

Не бойся огня.

Ведь если сгорим, значит,

Снова воскреснем.

Твой Телекастер красив, как кастет.

Но твой микрофон, как кляп.

И кто сосчитал, сколько монет

Брошено мимо протянутых шляп.

Несколько лет, несколько зим…

Ну, как ты теперь, звезда?

Несколько Лен, несколько Зин

И фото в позавчерашней газете…

Но чем пахнет вода

В твоем роскошном клозете?

Ты спекулируешь сказкой

О лучших мирах,

Нуждаясь в повышенной

Дозе наркоза.

И вновь прячешь свой прах

В стандартной кассете.

Я вижу, как ложь

Превращается в страх,

И это логичная метаморфоза.

Ты продаешь радужный грим.

Ты покупаешь дым.

Скучно дразнить мертвого льва

И пить с тобой спирт

Из высоких фужеров.

Ты не поймешь меня.

Ты не шагнешь

Через себя к себе.

Так не лги о борьбе —

Велики все слова

Тебе — лилипуту в стране Гулливеров.

Забудь боль наших встреч

И радость прощания.

Я вижу, огню больше нечего сжечь.

Тебе, как обычно, пора на конвейер.

И все же попробуй сберечь

Минуту молчания.

Но ты бросишь цветы

На край могильной плиты.

Потом улыбнешься и включишь свой player.

Легше ніж пух, камінь плити.

Кинь на неї квіти.

Твій player ганяє відмінний рок,

Але даремно ти увійшов з ним за цю огорожу.

Даремно ти спитав, хто сюди ліг.

Тут ти похований.

Це трапилося в період мрії

Стати першою зіркою свого хітпараду.

Я жив радістю зустрічей

І болю прощання.

Дивись на мене.

Адже ми говоримо, отже, можемо

Співати пісні

Стривай!

Нас може спалити

Хвилина мовчання.

Не бійся вогню.

Адже якщо згоримо, значить,

Знову воскреснемо.

Твій телекастер гарний, як кастет.

Але твій мікрофон, як кляп.

І хто порахував, скільки монет

Кинуто повз протягнуті капелюхи.

Кілька років, кілька зим.

Ну, як ти тепер, зірко?

Декілька Льон, кілька Зін

І фото у позавчорашній газеті…

Але чим пахне вода

У твоєму розкішному клозеті?

Ти спекулюєш казкою

Про кращі світи,

Потребуючи підвищеної |

Доза наркозу.

І знову ховаєш свій порох

У стандартній касеті.

Я бачу, як брехня

Перетворюється на страх,

І це логічна метаморфоза.

Ти продаєш райдужний грим.

Ти купуєш дим.

Нудно дражнити мертвого лева

І пити з тобою спирт

З високих фужерів.

Ти не зрозумієш мене.

Ти не крочить

Через себе до себе.

Так не лги про боротьбу —

Великі всі слова

Тобі — ліліпуту в країні Гулліверів.

Забудь біль наших зустрічей

І радість прощання.

Я бачу, вогню більше нічого спалити.

Тобі, як завжди, час на конвеєр.

І все ж спробуй зберегти

Хвилину мовчання.

Але ти кинеш квіти

На край могильної плити.

Потім усміхнешся і включиш свій player.