В чистом поле - дожди косые - Александр Башлачёв

В чистом поле — дожди косые.

Эй, нищета — за душой ни копья!

Я не знал, где я, где Россия

A куда же я без нея?

Только время знобит, колотит.

Кто за всех, если дух — на двух?

В третьей роте без крайней плоти

Безымянный поет петух.

Не умею ковать железо я —

Ох, до носу ль мне черный дым!

На второй мировой поэзии

Призван годным и рядовым.

В чистом поле — дожди косые,

Да нет ни пропасти, ни коня.

Я не знал, как любить Россию,

А куда ж она без меня?

И можно песенку прожить иначе,

Можно ниточку оборвать.

Только вырастет новый мальчик

За меня, гада, воевать.

Так слушай, как же нам всем не стыдно?

Эй, ап — спасите ваши души!

Знаешь, стыдно, когда не видно

Что услышал все, что слушал.

Мне очень стыдно, когда не видно,

Что услышал все, что слушал.

Стань живым — доживешь до смерти.

Гляди в омут и верь судьбе —

Как записке в пустом конверте,

Адресованной сам себе.

Там, где ночь разотрет тревога,

Там, где станет невмоготу —

Вот туда тебе и дорога,

Наверстаешь свою версту.

В черных пятнах родимой злости

Грех обиженным дуракам.

А деньги — что ж, это те же гвозди,

И так же тянутся к нашим рукам.

Но я разгадан своей тетрадкой —

Топором меня в рот рубить!

Эх, вот так вот прижмет рогаткой —

И любить или не любить!

А тех, кто знает, жалеть не надо.

А кровь — она ох, красна на миру!

Пожалейте сестру, как брата —

Я прошу вас, а то помру.

А с любовью — да Бог с ней, с милой…

Потому, как виновен я.

А по ми не скули, помилуй,

Плачь по всем, плачь «аллилуйя»!

На фронтах мировой поэзии

Люди честные — все святы.

Я не знал, где искать Россию,

А Россия есть «Росс"и ты.

И я готов на любую дыбу.

Подними меня, милая, ох!

Я за все говорю — спасибо.

Ох, спаси меня, спаси, Бог!

В чистом поле — дожди косые.

Да мне не нужно ни щита, ни копья.

Я увидел тебя, Россия.

А теперь посмотри, где я.

У чистому полі — дощі косі.

Гей, злидні — за душею нікопи!

Я не знав, де я, де Росія

А куди ж я без неї?

Тільки час знобить, б'є.

Хто за всіх, якщо дух — на двох?

У третій роті без крайньої плоті

Безіменний співає півень.

Не вмію кувати залізо я —

Ох, до носа мені чорний дим!

На другій світовій поезії

Покликаний придатним та рядовим.

У чистому полі — дощі косі,

Так немає ні прірви, ні коня.

Я не знав, як любити Росію,

А куди ж вона без мене?

І можна пісеньку прожити інакше,

Можна обірвати ниточку.

Тільки виросте новий хлопчик

За мене, гада, воювати.

Так слухай, як нам усім не соромно?

Гей, апій — врятуйте ваші душі!

Знаєш, соромно, коли не видно

Що почув усе, що слухав.

Мені дуже соромно, коли не видно,

Що почув усе, що слухав.

Стань живим - доживеш до смерті.

Дивись у мут і вір долі —

Як записку в порожньому конверті,

Адресований сам собі.

Там, де ніч розітре тривога,

Там, де стане нестерпно —

Ось туди тобі і дорога,

Надолужаєш свою версту.

У чорних плямах рідної агресії

Гріх скривдженим дурням.

А гроші — що ж, це ті ж цвяхи,

І так ж тягнуться до наших рук.

Але я розгаданий своїм зошитом —

Сокирою мене в рот рубати!

Ех, ось так притисне рогаткою —

І любити чи не любити!

А тих, хто знає, шкодувати не треба.

А кровь— вона ох, червона на світу!

Пожалуйте сестру, як брата—

Я прошу вас, а то помру.

А з любов'ю — так Бог із нею, з милою...

Тому, як винен я.

А по ми не вили, помилуй,

Плач по всьому, плач «алілуйя»!

На фронтах світової поезії

Люди чесні— всі святі.

Я не знав, де шукати Росію,

А Росія є «Рос» і ти.

І я готовий на будь-яку дибу.

Підніми мене, люба, ох!

Я за все кажу—дякую.

Ох, спаси мене, спаси, Бог!

У чистому полі — дощі косі.

Так мені не потрібно ні щита, ні списи.

Я побачив тебе, Росія.

А тепер подивися, де я.