Чёрные дыры - Александр Башлачёв

Хочется пить, но в колодцах замерзла вода.

Черные-черные дыры, из них не напиться.

Мы вязли в песке, потом соскользнули по лезвию льда.

Потом потеряли сознание и рукавицы.

Мы строили замок, а выстроили сортир.

Ошибка в проекте, но нам, как всегда, видней.

Пускай эта ночь сошьет мне лиловый мундир.

Я стану Хранителем Времени Сбора Камней.

Я вижу черные дыры.

Холодный свет.

Черные дыры …

Смотри, от нас остались черные дыры …

Нас больше нет.

Есть только черные дыры, черные дыры.

Хорошие парни, но с ними не по пути.

Нет смысла идти, если главное — не упасть.

Я знаю, что я никогда не смогу найти

Все то, что, наверное, можно легко украсть.

Но я с малых лет не умею стоять в строю.

Меня слепит солнце, когда я смотрю на флаг.

И мне надоело протягивать вам свою

Открытую руку, чтоб снова пожать кулак.

Я вижу черные дыры.

Холодный свет.

Черные дыры…

Смотри, от нас остались черные дыры…

Нас больше нет.

Есть только черные дыры, черные дыры.

Я снова смотрю, как сгорает дуга моста.

Последние волки бегут от меня в Тамбов.

Я новые краски хотел сберечь для холста,

А выкрасил ими ряды пограничных столбов.

Чужие шаги, стук копыт или скрип колес —

Ничто не смутит территорию тишины.

Отныне любой обращенный ко мне вопрос

Я буду расценивать, как объявленье войны.

Я вижу черные дыры.

Холодный свет.

Черные дыры…

Смотри, от нас остались черные дыры…

Нас больше нет.

Есть только черные дыры, черные дыры.

Хочеться пити, але в колодязях замерзла вода.

Чорні-чорні діри, з них не напитися.

Ми в'язнули в піску, потім зісковзнули по лезу льоду.

Потім знепритомніли і рукавиці.

Ми побудували замок, а побудували сортир.

Помилка в проекті, але нам, як завжди, видніше.

Нехай ця ніч зшиє мені фіолетовий мундир.

Я стану Зберігачем Часу Збору Каміння.

Я бачу чорні дірки.

Холодне світло.

Чорні діри …

Дивись, від нас залишилися чорні дірки…

Нас більше немає.

Є лише чорні дірки, чорні дірки.

Гарні хлопці, але з ними не по дорозі.

Немає сенсу йти, якщо головне не впасти.

Я знаю, що я ніколи не зможу знайти

Все те, що можна легко вкрасти.

Але я змалку не вмію стояти в строю.

Мене сліпить сонце, коли я дивлюся на прапор.

І мені набридло простягати вам свою

Відкриту руку, щоб знову потиснути кулак.

Я бачу чорні дірки.

Холодне світло.

Чорні діри…

Дивись, від нас залишилися чорні дірки…

Нас більше немає.

Є лише чорні дірки, чорні дірки.

Я знову дивлюся, як згоряє дуга моста.

Останні вовки біжать від мені в Тамбов.

Я нові фарби хотів зберегти для полотна,

А пофарбував ними ряди прикордонних стовпів.

Чужі кроки, стукіт копит чи скрип коліс —

Ніщо не збентежить територію тиші.

Відтепер будь-яке звернене до мене питання

Я розцінюватиму, як оголошення війни.

Я бачу чорні дірки.

Холодне світло.

Чорні діри…

Дивись, від нас залишилися чорні дірки…

Нас більше немає.

Є лише чорні дірки, чорні дірки.