Поезд - Александр Башлачёв

Нет времени, чтобы себя обмануть,

И нет ничего, чтобы просто уснуть,

И нет никого, кто способен нажать на курок.

Моя голова — перекресток железных дорог.

Здесь целое небо, но нечем дышать.

Здесь тесно, но я не пытаюсь бежать.

Я прочно запутался в сетке ошибочных строк.

Моя голова — перекресток железных дорог.

Нарушены правила в нашей игре.

И я повис на телефонном шнуре.

Смотрите, сегодня петля на плечах палача.

Скажи мне — прощай, помолись и скорее кончай.

Минута считалась за несколько лет,

Но ты мне купила обратный билет.

И вот уже ты мне приносишь заваренный чай.

С него начинается мертвый сезон.

Шесть твоих цифр помнит мой телефон,

Хотя он давно помешался на длинных гудках.

Нам нужно молчать и стискивать зубы до боли в висках.

Фильтр сигареты испачкан в крови.

Я еду по минному полю любви.

Хочу каждый день умирать у тебя на руках.

Мне нужно хоть раз умереть у тебя на руках.

Любовь — это слово похоже на ложь.

Пришитая к коже дешевая брошь.

Прицепленный к жестким вагонам вагон-ресторан.

И даже любовь не поможет сорвать стоп-кран.

Любовь — режиссер с удивленным лицом,

Снимающий фильмы с печальным концом,

А нам все равно так хотелось смотреть на экран.

Любовь — это мой заколдованный дом,

И двое, что все еще спят там вдвоем.

На улице Сакко-Ванцетти мой дом 22.

Они еще спят, но они еще помнят слова.

Их ловит безумный ночной телеграф.

Любовь — это то, в чем я прав и неправ,

И только любовь дает мне на это права.

Любовь — как куранты отставших часов.

Стойкая боязнь чужих адресов.

Любовь — это солнце, которое видит закат.

Это я, это твой неизвестный солдат.

Любовь — это снег и глухая стена.

Любовь — это несколько капель вина.

Любовь — это поезд Свердловск-Ленинград и назад.

Любовь — это поезд сюда и назад.

Нет времени, чтобы себя обмануть.

И нет ничего, чтобы просто уснуть.

И нет никого, кто способен нажать на курок.

Моя голова — перекресток железных дорог.

Немає часу, щоб обдурити себе,

І немає нічого, щоб просто заснути,

І немає нікого, хто здатний натиснути на курок.

Моя голова — перехрестя залізниць.

Тут ціле небо, але нема чим дихати.

Тут тісно, ​​але не намагаюся бігти.

Я міцно заплутався в сітці помилкових рядків.

Моя голова — перехрестя залізниць.

Порушено правила у нашій грі.

І я повис на телефонному шнурі.

Дивіться, сьогодні петля на плечах ката.

Скажи мені - прощай, помолися і швидше кінчай.

Хвилина вважалася за кілька років,

Але ти мені купила зворотній квиток.

І ось уже ти мені приносиш заварений чай.

З нього починається мертвий сезон.

Шість твоїх цифр пам'ятає мій телефон,

Хоча він давно збожеволів на довгих гудках.

Нам потрібно мовчати і стискати зуби до болі у скронях.

Фільтр сигарети забруднений у крові.

Я їду по мінному полю кохання.

Хочу щодня помирати в тебе на руках.

Мені потрібно хоч раз померти в тебе на руках.

Любов — це слово схоже на брехню.

Пришита до шкіри дешева брошка.

Причеплений до жорстких вагонів вагон-ресторан.

І навіть любов не допоможе зірвати стоп-кран.

Любов - режисер зі здивованим обличчям,

Знімає фільми з сумним кінцем,

А нам все одно так хотілося дивитися на екран.

Любов — це мій зачарований будинок,

І двоє, що все ще сплять там удвох.

На вулиці Сакко-Ванцетті мій будинок 22.

Вони ще сплять, але вони ще пам'ятають слова.

Їх ловить божевільний нічний телеграф.

Любов — це те, в чому я прав і неправ,

І тільки любов дає мені на це права.

Любов — як куранти годин, що відстали.

Стійкий страх чужих адрес.

Любов — це сонце, яке бачить захід сонця.

Це я, твій невідомий солдат.

Любов - це сніг і глуха стіна.

Любов — це кілька крапель вина.

Любов - це поїзд Свердловськ-Ленінград і назад.

Любов - це поїзд сюди і назад.

Немає часу, щоб обдурити себе.

І немає нічого, щоб просто заснути.

І немає нікого, хто здатний натиснути на курок.

Моя голова — перехрестя залізниць.