Новый год - Александр Башлачёв

Мы у ворот.

Эй, отворяй, охрана!

Ровно в двенадцать нам разрешают вход.

Мокрый от пены, и, безусловно, пьяный,

Я удираю в новый грядущий год.

С треском разбив елочные игрушки

Жмется к столу общество-ассорти.

Хочется стать взрывчатою хлопушкой

И расстрелять вас залпами конфети.

Но нужно включиться,

И — раз-два-три!

— веселиться.

А лучше всего напиться.

Вдрызг.

Чтоб рухнуть под стол — пластом.

Кто-то из женщин в маске лисицы

Приветливо машет мне своим

пушистым хвостом.

Там, наверху, счетчик стучит все чаще.

Там, наверху, скоро составят счет.

Кто-то открытку бросил в почтовый ящик.

Может быть, ангел, может быть — пьяный черт?

В этом году я выбираю черта.

Я с ним охотно чокнусь левой рукой.

Я объявляю восемьдесят четвертый

Годом серьезных мер по борьбе с тоской.

Но в комнате пусто,

Смазаны краски.

Слышен могучий храп за стеной.

Кто-то из женщин сбрасывает маску

И остается рядом со мной.

Как хорошо, когда некуда торопиться.

Славно проспать первый январский день.

Надо бы встать, чтобы опохмелиться,

Надо бы встать, но подниматься лень.

В куче кассет местный рок-клуб — по росту.

Маршевый шаг вперед, два шага назад.

Ровно в двенадцать — Всеволод Новгородцев

И модная группа «Фрэнки гоуз ту Ленинград».

Мы засыпаем.

Что нам приснится?

Лес и дорога.

Конь вороной.

Кто-то из женщин в маске лисицы

Утром проснется рядом со мной.

Кто-то из женщин быстро с постели встанет,

Выгладит платье и подойдет к столу.

Кто-то из женщин все по местам расставит.

Где-то в углу на кухне найдет метлу.

Кто-то из женщин быстро сметет осколки.

Вымоет чашки с мылом и кипятком.

Снимет игрушки.

Выбросит наши елки.

И, не прощаясь, щелкнет дверным замком.

А солнце все выше!

Скоро растает.

Деды Морозы получат расчет.

Сидя на крыше, скорбно глотает

Водку и слезы мой маленький черт.

Ми у воріт.

Гей, відчиняй, охорона!

Рівно в дванадцять нам дозволяють вхід.

Мокрий від піни, і, безумовно, п'яний,

Я втікаю в новий наступний рік.

З тріском розбивши ялинкові іграшки

Тиснеться до столу суспільство-асорті.

Хочеться стати вибуховою хлопавкою

І розстріляти вас залпами цукерки.

Але потрібно включитися,

І — раз-два-три!

— веселитися.

А найкраще напитися.

Вдріз.

Щоб звалитися під стіл - пластом.

Хтось із жінок в масці лисиці

Привітно махає мені своїм

пухнастим хвостом.

Там, нагорі, лічильник стукає дедалі частіше.

Там, нагорі, скоро складуть рахунок.

Хтось листівку кинув у поштову скриньку.

Може, ангел, може, п'яний чорт?

Цього року я обираю риса.

Я з ним охоче чокнуся лівою рукою.

Я оголошую вісімдесят четвертий

Роком серйозних заходів по боротьбі з тугою.

Але в кімнаті порожньо,

Змащені фарби.

Чути могутнє хропіння за стіною.

Хтось із жінок скидає маску

І залишається поруч зі мною.

Як добре, коли нікуди поспішати.

Добре проспати перший січневий день.

Треба встати, щоб похмелитися,

Треба встати, але підніматися ліньки.

У купі касет місцевий рок-клуб по зросту.

Маршовий крок уперед, два кроки тому.

Рівно в дванадцять— Всеволод Новгородцев

І модна група «Френкі гоуз ту Ленінград».

Ми засипаємо.

Що нам насниться?

Ліс та дорога.

Кінь вороний.

Хтось із жінок в масці лисиці

Вранці прокинеться поруч зі мною.

Хтось із жінок швидко з ліжка встане,

Вигладить сукню і підійде до столу.

Хтось із жінок все по місцях розставить.

Десь у кутку на кухні знайде мітлу.

Хтось із жінок швидко змете осколки.

Вимиє чашки з милом і окропом.

Зніме іграшки.

Викине наші ялинки.

І, не прощаючись, клацне дверним замком.

А сонце все вище!

Незабаром розтане.

Діди Морози отримають розрахунок.

Сидячи на даху, скорботно ковтає

Горілку і сльози мій маленький чорт.