Стоп-кадр - Зимовье зверей

Ты красоту не скроешь темнотой

И ею же изъяны не исправишь,

Но середина будет золотой

Под золотом твоих вечерних клавиш.

И, чтобы мы не стали серебром

На фотоплёнках и на кинолентах,

Реальность от руки обводит нас пером,

Запутавшись в подручных инструментах.

Мне ни слова, ни взгляды не нужны —

Доверившись дыханию и ритму,

Я слышу, как за цепи тишины

Цепляются коралловые рифмы.

И мотыльками струнно на весу

Все ноты в полутёмном помещеньи

Слетаются на свет, что я в себе несу,

Как светлое твоё порабощенье.

Ты — новая земля, рождённая вовне,

В которую не мне атлантом упираться.

А я?

Я — капитан, влекомый к целине

Сетями неизведанного рабства.

Ночь упадёт магнитом на компас

И, временно нарушив свой обычай,

Не на стекле увековечит нас,

А в вечность унесёт свою добычу.

Ведь замыслы судьбы опередив,

Мы стали золоты и серединны.

И ангел с потолка отводит объектив,

Чтоб сделать миг простым и объективным.

Мой верный талисман, искомое звено,

В тебе заключено второе расстоянье.

А я?

Я — капитан, швыряющий на дно

Окалину былого состоянья.

Завяли паруса, истлели корабли,

Осели на мели никчёмные богатства.

А я?

Я — капитан дрейфующей земли,

Толкаемый стихией на пиратство

Ти красу не приховаєш темрявою

І нею же вади не виправиш,

Але середина буде золотою

Під золотом твоїх вечірніх кнопок.

І щоб ми не стали сріблом

На фотоплівках і на кінострічках,

Реальність від руки обводить нас пером,

Заплутавшись у підручних інструментах.

Мені ні слова, ні погляди не потрібні —

Довірившись диханню та ритму,

Я чую, як за ланцюги тиші

Чіпляються коралові рими.

І метеликами струнно на вазі

Усі ноти в напівтемному приміщенні

Злітаються на світло, що я в собі несу,

Як твоє світло поневолення.

Ти — нова земля, народжена зовні,

В яку не мені атлантом упиратися.

А я?

Я — капітан, що веде до цілини

Сетями незвіданого рабства.

Ніч впаде магнітом на компас

І, тимчасово порушивши свій звичай,

Не на склі увічнює нас,

А в вічність занесе свою видобуток.

Адже задуми долі випередивши,

Ми стали золоті і серединні.

І Ангел зі стелі відводить об'єктив,

Щоб зробити мить простим і об'єктивним.

Мій вірний талісман, шукана ланка,

У тебе укладено другу відстань.

А я?

Я — капітан, що кидає на дно

Окалину колишнього стану.

Зів'яли вітрила, зітліли кораблі,

Осіли на міли нікчемні багатства.

А я?

Я - капітан дрейфуючої землі,

Товканий стихією на піратство