Les rires et le clown - Yves Jamait

Ce soir trangement, le chapiteau repose.

La mort a fait main basse sur le rire des enfants.

Le clown s’en est all et la lune rpand

Sur son lit les onguents de la mtamorphose.

La fanfare afflige et l’cuyre en pleurs,

Les petits poneys blancs aux toupets de velours

L’escorteront demain grands coups de tambours

Sur la butte escarpe o sera sa demeure.

Lui, drap dans l’azur, ira dire aux plantes

Naissantes et toutes pleines de vie dcanter,

Le secret lourd et bleu des rires dsenchants

Qui sonnent en mineur les flonflons de la fte.

Dans un cirque toil tendu de nues blondes,

Pour des soleils enfants aux rires incandescents,

Le clown fera revivre, ridicule et savant,

Les rires o sont caches les dtresses du monde.

Le rire du vieillard prs de l’arbre palabres,

Cassant comme un regret sous le poids d’un jour neuf.

Le rire du coolie reint comme un boeuf

Ou le rire du fou, afft comme un sabre.

Saltimbanque des rires qu’une larme enchevtre

Il jonglera si bien, le clown, que l’infini

Refera le calcul de ses cosmogonies

Pour renouer les fils de ses pantins terrestres.

Mais il taira le pire, le rire impardonnable,

Ce triste rire d’enfant si las que dj vieux,

Pour qui le clown ira botter le cul des dieux

O qu’ils soient, dans leurs Olympes improbables.

Ce soir trangement, le chapiteau repose.

Як не дивно, сьогодні ввечері шатер відпочиває.

Смерть взяла верх над дитячим сміхом.

Клоун пішов, а місяць ллється

На його ліжку мазі від метаморфозу.

Духовий оркестр страждає, а сквайр у сльозах,

Маленькі білі поні з оксамитовими чубами

Проведуть його завтра чудові барабани

На крутому пагорбі, де буде його дім.

Йому, закутаному в блакиті, розкажуть рослини

Народжений і весь сповнений життя декант,

Важка блакитна таємниця розчарованого сміху

Який звучать у мінорному реві вечірки.

У цирку натягнуто полотно білявих оголених,

За дитячі сонечка розжареного сміху,

Клоун оживе, смішний і вчений,

Сміх, де приховані біди світу.

Сміх старого біля палвера,

Крихкий, як жаль під вагою нового дня.

Сміх кулі біжить, як віл

Або сміх божевільного, гострий, як меч.

Гора сміху, яку обплутує сльоза

Він буде так добре жонглювати, клоун, що нескінченність

Переробить розрахунок його космогонії

Щоб перев'язати нитки своїх земних маріонеток.

Але він замовкне найгірший, непрощенний сміх,

Цей сумний дитячий сміх так втомився, що вже старий,

За кого блазень надере дупу богам

Де б вони не були, на своєму неймовірному Олімпі.

Як не дивно, сьогодні ввечері шатер відпочиває.