En deux mots - Yves Jamait

Comment te dire ce que je ressens près de toi?

Je n’ose imaginer ce que par ton absence

Ma vie aurait été, tellement l’insouciance

Vient effacer les doutes quand tu es dans mes bras

Comment te dire encore quand, les paupières closes

Je promène ma main sur ta peau de satin

Et qu’en ouvrant les yeux, mon regard se pose

Et s’apaise en voyant ton sourire serein

Et s’apaise en voyant ton sourire serein?

Mais je n’ai pas les mots

Pour le dire en deux mots

J’ai pas les mots qu’il faut

Pour le dire en deux mots

Comment articuler ce que par habitude

Ou par le temps qui passe ou par trop de pudeur

J’ai laissé se confiner dans la désuétude

D’un quotidien dont tu es l’unique douceur?

Je voudrais te parler de ces petits bonheurs

Que tu as su semer sur nos deux solitudes

Sans lesquels je n’aurais qu’une moitié de cœur

Et te dire mes regrets de mon ingratitude

Et te dire mes regrets de mon ingratitude

Je pourrais tout te dire du moindre de tes gestes

De la pointe du jour jusqu’au bout de la nuit

De tes baisers salés, de leur goût qui me reste

Quand je crève tout seul dans l’hôtel de l’ennui

J’aimerais te raconter ton corps à chaque rime

Et les vers que je puise dans chacun de tes yeux

Te parler de ton cul, ô poème sublime

Et parler de ta bouche quand on est tous les deux

Et parler de ta bouche quand on est tous les deux

Non, je n’ai pas les mots

Pour le dire en deux mots

J’ai pas les mots qu’il faut

Pour le dire en deux mots

Comment te dire ce que je ressens près de toi?

Je n’ose imaginer ce que par ton absence

Ma vie aurait été, tellement l’insouciance

Vient effacer les doutes quand tu es dans mes bras

Як я можу сказати тобі, що я відчуваю навколо тебе?

Я не смію уявити, що через вашу відсутність

Моє життя було б таким безтурботним

Прийди, зітре сумніви, коли ти в моїх обіймах

Як знову сказати, коли, із закритими повіками

Я проводжу рукою по твоїй атласній шкірі

І коли я відкриваю очі, мій погляд приземляється

І заспокоює бачити твою безтурботну посмішку

І заспокоює, бачачи вашу безтурботну посмішку?

Але я не маю слів

Якщо сказати двома словами

Я не маю правильних слів

Якщо сказати двома словами

Як сформулювати що за звичкою

Або плином часу, чи надмірною скромністю

Я пішов, щоб бути обмеженим у невикористанні

З повсякденного життя, в якому ти є єдиною солодкістю?

Я хотів би розповісти вам про ці маленькі задоволення

Щоб ти вмів сіяти на двох наших самотнях

Без якого я мав би лише половину серця

І скажу тобі, що я шкодую за мою невдячність

І скажу тобі, що я шкодую за мою невдячність

Я міг би розповісти тобі все кожним твоїм рухом

Від світанку до сутінків

Про твої солоні поцілунки, про їхній смак, який я залишив

Коли я вмираю один у готелі нудьги

Я хотів би розповісти вам про ваше тіло кожну рифму

І вірші малюю з кожного твого ока

Поговори з тобою про твою дупу, о піднесений вірш

І говори про свій рот, коли ми разом

І говори про свій рот, коли ми разом

Ні, у мене немає слів

Якщо сказати двома словами

Я не маю правильних слів

Якщо сказати двома словами

Як я можу сказати тобі, що я відчуваю навколо тебе?

Я не смію уявити, що через вашу відсутність

Моє життя було б таким безтурботним

Прийди, зітре сумніви, коли ти в моїх обіймах