Des mains de femme - Yves Jamait

Des mains de femme dans ma mémoire

Traces de souvenirs fragiles

Viennent caresser d’illusoires

Moments de bonheur tactile

Des mains de femme dans mon enfance

Qui me consolent et qui me guident

Et comblent de mon existence

Le vide

Des mains qui touchent à l’essentiel

Des mains qui parlent en silence

Et qui par les mots qu’elles épellent

Effleurent la magnificence

Des mains de femme

J’ai tant aimé les mains des femmes

Sur mes maux s’est posé le baume

D’une empreinte ou d’un jeu de paume

De mains de femme

De mains de femme

Des mains qui travaillent le jour

Des mains qui caressent la nuit

Des mains usées dont les doigts gourds

N’auront jamais été vernis

Des mains qui s’insinuent, galantes

Et déboutonnent la pudeur

Et d’autres qui, chastes, se gantent

De la plus douce des candeurs

Comme des ceps des mains noueuses

Par trop d’automnes fatiguées

Des mains tremblantes et veineuses

Que les saisons ont inspiré

Des mains de femme

Je garderai en sentinelle

Dans ma mémoire dévoyée

Ces mains ouvertes comme les ailes

Qu’elles m’ont aidé à déployer

Je ne sais plus le goût des bouches

Où mes lèvres se sont posées

Et les cœurs gravés sur les souches

Et leurs serments d'éternité

Et les mots gourmands d’une dame

Délicieusement susurrés

Mais je sais que les mains des femmes

Jamais je ne les oublierai

Mais je sais que les mains des femmes

Jamais je ne les oublierai

Жіночі руки в моїй пам'яті

Сліди тендітних спогадів

Приходьте пестити ілюзії

Моменти тактильного щастя

Жіночі руки в дитинстві

Хто мене втішає і хто веде мене

І наповнись своїм існуванням

Порожнеча

Руки, які торкаються найнеобхіднішого

Руки, що говорять мовчки

І хто за словами, які вони пишуть

Доторкніться до пишності

Жіночі руки

Я так любив жіночі руки

На мої недуги оселився бальзам

З відбитка пальця або набору долоні

З жіночих рук

З жіночих рук

Руки, які працюють вдень

Руки, що пестять ніч

Зношені руки з онімілими пальцями

Ніколи не буде покрита лаком

Руки, які натякають, галантні

І розстібати скромність

А інші, цнотливі, в рукавичках

Найсолодшої відвертості

Як лози вузлуватих рук

Через надто багато втомленої осені

Руки тремтливі, з жилками

Щоб пори року надихнули

Жіночі руки

Я буду тримати сторожа

У моїй спотвореній пам'яті

Ці розкриті руки, як крила

Що вони допомогли мені розгорнути

Я більше не знаю смаку рота

де спочили мої губи

І сердечка вигравірувані на пнях

І їхні клятви на вічність

І жадібні слова дами

Приємно прошепотів

Але я знаю, що жіночі руки

Я їх ніколи не забуду

Але я знаю, що жіночі руки

Я їх ніколи не забуду