Je passais par hasard - Yves Jamait

Je passais par hasard

Je passais pour vous voir

Pour retrouver un peu

De ces amitiés rares

Qui fondent les espoirs

D’un «c'est possible à deux»

Je passais par hasard

Je passais pour vous voir

Pour retrouver un peu

De ces amitiés rares

Qui fondent les espoirs

D’un «c'est possible à deux»

Et je trouvais charmant

Idéal et bluffant

De vous voir amoureux

Bien que de temps en temps

C’en était presque chiant

De vous sentir heureux

C’est dans cet esprit-là

Que je franchis le seuil

De cette jolie maison

Née d’un désir nuptial

Mais là, je reste coi

Interdit sur l'écueil

Qui brise la passion

En horreur conjugale

Nous voilà tous les deux

Accablés de silence

Je cherche en vain les mots

Qui pourraient te porter

Effacer tous ces bleus

Enfin, des mots qui pansent

Et se glissent sur ta peau

Aux pores terrorisés

Mes mains de mâle honteux

Tremblent de te toucher

Je m’approche quand même

Et te prends dans mes bras

Tu t’enfouis dans le creux

De mon cou pour pleurer

Tu dis «c'est la énième fois

Qu’il me fait ça»

Et que ça fait longtemps

Déjà qu’il te dérouille

Tant il est persuadé

Que tu dragues au passage

Et son regard qui ment

Te fait crever de trouille

Quand il vient soulager

Avec ses poings sa rage

Si ses poings n' suffisent pas

Il frappe avec les pieds

Quand, tombée sur le sol

Comme une bête inerte

Tu caches de tes bras

Ton visage tuméfié

Alors, le coup de grolle

N’en est que plus alerte

Alors, le coup de grolle

N’en est que plus alerte

Je ne reconnais pas

A travers cette ordure

Celui que j’ai aimé

Qu’aujourd’hui je vomis

Il était pas comme ça

Enfin, j’en suis plus sûre

Il faut l’avoir été

Pour être aussi pourri

Je passais par hasard

Je passais pour vous voir

Pour retrouver un peu

De ces amitiés rares

Qui fondent les espoirs

D’un «c'est possible à deux»

Viens

Je n’ai que ma tendresse

Viens, viens, viens là contre moi

Viens

Et pour que tout ça cesse

Viens, je t’emmène avec moi

Je passais par hasard

Je passais pour vous voir

Pour retrouver un peu

De ces amitiés rares

Я проходив повз

Я проходив, щоб побачити вас

Щоб знайти трохи

З тих рідкісних друзів

Хто будує надії

Від одного «можна до двох»

Я проходив повз

Я проходив, щоб побачити вас

Щоб знайти трохи

З тих рідкісних друзів

Хто будує надії

Від одного «можна до двох»

І я знайшов це чарівним

Ідеальний і приголомшливий

Бачити тебе закоханим

Хоча час від часу

Це було майже нудно

Відчувати себе щасливим

Саме в цьому дусі

Що я переступаю поріг

З цього гарного будинку

Народжений весільним бажанням

Але тут я мовчу

Заборонено на пастці

що ламає пристрасть

У подружньому жаху

Ось ми обидва

Охоплена тишею

Я марно шукаю слова

Хто міг би тебе нести

Зітри всі ці синці

Нарешті слова, які лікують

І повзати по шкірі

З тероризованими порами

Мої ганебні чоловічі руки

Тремтіти, щоб торкнутися тебе

Я все ще наближаюся

І візьму тебе на руки

Зариваєшся в дупло

З моєї шиї плакати

Ви кажете: «це вже вкотре

Що він робить це зі мною"

І це вже давно

Це вже розплутує вас

Так він переконаний

Що ви збираєте в дорозі

І його погляд, що бреше

Лякає вас до смерті

Коли він приходить, щоб полегшити

З кулаками свою лють

Якщо його кулаків не вистачить

Він б'є ногами

Коли впав на землю

Як інертний звір

Ти ховаєшся руками

Твоє опухле обличчя

Отже, удар

Тільки більш пильним

Отже, удар

Тільки більш пильним

я не впізнаю

Через це сміття

Ту, яку я любив

Що сьогодні мене рве

Він не був таким

Ну, я більш впевнений

Це повинно було бути

Бути таким гнилим

Я проходив повз

Я проходив, щоб побачити вас

Щоб знайти трохи

З тих рідкісних друзів

Хто будує надії

Від одного «можна до двох»

приходь

У мене тільки моя ніжність

Іди, іди, йди сюди проти мене

приходь

І щоб це все припинилося

Ходи, я візьму тебе з собою

Я проходив повз

Я проходив, щоб побачити вас

Щоб знайти трохи

З тих рідкісних друзів