Je t'oublie - Yves Jamait

Comme tu vois j’ai repris

Mon rythme quotidien

Je me lève le matin

Les yeux un peu bouffis

J’avale un café froid

Ils disent qu’on est lundi

à la radio et moi

Je t’oublie.

Le mardi dans la rue

Pour aller au boulot

Dans la gueule du métro

Où tout le monde se rue

Dans la sueur de l’instant

Et même une fois sorti

Dehors ou bien dedans

Je t’oublie

Quand le soleil enflamme

Les jupes de lumière

Qu’un mercredi éclaire

Le sourire d’une femme

Où quand sur mon visage

Malgré le parapluie

Coule un reste d’orage

Je t’oublie

Quand je lis sur un banc

Un livre le jeudi

Que je frise l’ennui

En effeuillant du vent

Que souffle son haleine

D’automne sur ma vie

Là au bord de la seine

Je t’oublie

Quand le bonheur me pèse

Quand je croise un chat noir

Que je joue mes espoirs

Dans un vendredi treize

Et même les jours de chance

Plus discrets ces temps-ci

Malgré leur insolence

Je t’oublie

Quand errant je vacille

Dans la faiblesse obscure

Que le vin des blessures

Vient noyer mes pupilles

Que je soigne ma fièvre

De l’autre le samedi

En y posant mes lèvres

Je t’oublie

Quand une nuit trop courte

Vient me boiser la gueule

Qu’au matin je suis seul

Las et rongé de doutes

Et que roule des hanches

La mélancolie

Tu vois même le dimanche

Je t’oublie

Je t’oublie tout les jours

Toutes les nuits aussi

Et je ne dors plus pour

Être sur que j’t’oublie

Comme tu vois j’ai repris

Mon rythme quotidien

Comme tu vois tout va bien

Je t’oublie

(Merci à Virginia pour cettes paroles)

Як бачите, я взяв на себе

Мій щоденний ритм

Я встаю вранці

Очі трохи припухлі

Я ковтаю холодну каву

Кажуть, що понеділок

на радіо і я

я тебе забуваю.

Вівторок на вул

Щоб піти на роботу

В гирлі метро

Куди всі поспішають

У поті моменту

І навіть одного разу

Зовні або всередині

я тебе забуваю

Коли спалахне сонце

Спідниці світла

Нехай засвітиться середа

Жіноча посмішка

Де коли на моєму обличчі

Незважаючи на парасольку

Тече залишок бурі

я тебе забуваю

Коли я читав на лавці

Книга в четвер

Я на межі нудьги

На вітрі

Що його подих віє

Впасти на моє життя

Там біля Сени

я тебе забуваю

Коли щастя мене тяжіє

Коли я зустрів чорного кота

Що я граю свої надії

У п'ятницю тринадцяте

І навіть у щасливі дні

Сьогодні більш стриманий

Незважаючи на їхню нахабність

я тебе забуваю

Блукаючи, я захитаюся

У темній слабкості

Чим вино ран

Давай потопити моїх учнів

Щоб я вилікував свою лихоманку

З іншого в суботу

Поклавши на нього свої губи

я тебе забуваю

Коли ніч занадто коротка

Давай випий мій рот

Що вранці я сама

Втомлений і вражений сумнівами

А що з стегон котиться

Меланхолія

Ви навіть побачите в неділю

я тебе забуваю

Я забуваю тебе щодня

Також щовечора

І я вже не сплю

Будь впевнений, що я тебе забуду

Як бачите, я взяв на себе

Мій щоденний ритм

Як бачите все добре

я тебе забуваю

(Дякую Вірджинії за ці тексти)