La cinquantaine - Yves Jamait

Deux fois et d’mi vingt ans, si c’est la mer à boire

Je veux la boire versée dans des chopes d’amour

Je veux tisser de joies le fil du temps qui court

Pour faire la fête à ma mémoire

Si j’ai le coeur rompu, c’est par goût du partage

Des peaux perlées de sel et des lèvres-torrents

Qu’un soleil échassier me pêche dans l'étang

Parmi des carpes de mirages

La seule ombre qui soit est celle qu’on se fait

N'être d’un seul lieu, c’est quadriller le vent

J’ai plongé mes racines dans tous les firmaments

Pour mettre la terre en bouquet

Je sais les choses simples apprises lentement

La branche des baisers qui fleurit juste à l’aube

La larme de l’enfant qui sans fin nous taraude

Et nous fait plus frêles au couchant

Cinquante grains, c’est peu au sablier du monde

Mais c’est assez de fleurs pour me faire un parfum

Assez d’amours glanées pour ciseler mes mains

De lignes où le bonheur se fonde

Avec le grain qui reste faire une farandole

De mots et de désirs, puis, par pure dérision

Pénétrer l’infini comme par effraction

Dans une ultime cabriole

(Merci à lucie pour cettes paroles)

Два з половиною двадцять років, якщо це море пити

Я хочу пити його розлитим у кухлі кохання

Я хочу плести радощі з часом

Щоб святкувати в моїй пам'яті

Якщо моє серце розбите, це тому, що я хочу поділитися

Шкурки з бісеру сіллю і губи-торренти

Нехай болотне сонечко виловить мене в ставку

Серед міражних коропів

Єдина тінь, яку ми створюємо самі

Бути з одного місця — перетнути вітер

Я поринув своє коріння в усі небосхили

Укласти землю в букет

Я знаю, що прості речі навчаються повільно

Гілка поцілунків, що розквітає тільки на світанку

Дитяча сльоза, що нескінченно мучить нас

І робить нас більш слабкими на заході сонця

П'ятдесят зерен — це мало для пісочного годинника світу

Але досить квітів, щоб зробити мені парфум

Досить зібраного любить різати мої руки

З рядків, де засновано щастя

З зерна, що залишилося, зробіть фарандол

Слів і бажань, отже, у суцільному насмішку

Проникаючи в безкінечність, ніби пробивши і ввійшовши

У фінальному каперсі

(Дякую Люсії за ці тексти)