Boa bonheur - Yves Jamait

Quand elle pleure, Boa Bonheur

Son rimmel sur sa robe à fleurs

Quoi faire pour éteindre ses larmes

Boa Bonheur

Plaindre en elle l’homme ou la femme?

Rien qu’une chose dont elle est sûre

C’est qu' ces pleurs-là nous rassurent

De, discrète, les écraser

Boîte à peinture

Sur ses joues presque bien rasées

Quand chante dans ses vieux sanglots

Sa jeunesse de beau travelo

On sent la nôtre perdre son goût

«Bois ton Porto»

Qu’elle dit en te prenant le cou

Boa Bonheur, ses baisers piquent

Elle habite la rue Lepic

Elle a quand elle pousse la chanson

Boîte à musique

Une voix d' rossignol baryton

Des soirs on voit la mer lécher

Les jambes de son tabouret

C’est comme dit le patron d' l’hôtel

«Beau à chialer»

Et tout à coup ça la rend belle

On lui dit «Boa, chiale encore

Toutes les larmes du décor

C’est pas toi, c’est le monde qui

Boîte du cœur»

Quand elle pleure, Boa Bonheur

Son rimmel sur sa robe à fleurs

Quand elle pleure sur sa robe à fleurs

Коли вона плаче, Боа Бонер

Її ободок на квітковій сукні

Що робити, щоб погасити її сльози

Боа Щастя

Жаліти в ній чоловіка чи жінку?

Тільки в одному вона впевнена

Це тому, що ці сльози нас заспокоюють

Щоб непомітно їх розчавити

коробка для фарби

На його майже гладко поголених щоках

Коли співає у своїх старих риданнях

Його красивий транс-молодість

Ми відчуваємо, що наша втрачає смак

«Пий свій портвейн»

Вона каже, хапаючи тебе за шию

Боа Бонер, її поцілунки жалють

Вона живе на вулиці Лепік

У неї коли вона штовхає пісню

Музична скринька

Баритон солов’їний голос

Вечорами ми бачимо, як море лиже

Ніжки його табуретки

Це так, як каже шеф готелю

"красиво плакати"

І раптом це робить її красивою

Вони кажуть йому: «Удав, плач знову

Всі сльози від декору

Це не ти, це світ

Скринька серця»

Коли вона плаче, Боа Бонер

Її ободок на квітковій сукні

Коли вона плаче над своєю квітковою сукнею