Etc... - Yves Jamait

Il faudrait que j’arrête de ne pas faire de sport

Que je fasse une escale dans mes vagabondages

Je me donne trop en spectacle, il faut qu' je fasse relâche

Et que je coupe enfin ce poil que j’ai dans la main

Il faudrait que je cesse de boire plus que convenu

Que je tienne mes promesses sans qu’elles ne se diluent

Dans le rouge attrayant de ce vin délectable

Qui réduit à néant mon côté respectable

Il faudrait que j’arrête de trousser la fée verte

Qui ne me transformera jamais en poète

Et les pensées profondes dans lesquelles je me noie

Je devrais les cerner avec un regard froid

Et je remets au lendemain ce que j’ai pas su faire hier

Et je vais feignant l’effort, je ne peux pas dire que j’en sois fier

A chaque jour suffit sa peine

Et cetera

Faut-il être un peu con pour vivre sans la mode

Et ostensiblement en ignorer les codes?

A partir de bientôt, en bon consommateur

Je ferai de toutes marques la base de mes valeurs

Je tire sur le mégot trop souvent, je l’avoue

Aux croisés du tabac qui se soucient de nous

Je prends une bouffée, une pensée m’effleure

«Les couloirs de la mort seront-ils non-fumeurs ?»

Pour être un vrai winner, un battant, un killer

Il faudrait que j' me lève aux aurores, comme une fleur

La nuit portant conseil, je la suis jusqu'à tard

Et quand je me réveille, je suis déjà en r' tard

Le temps sale mes tempes et tend à me prouver

Que j' vais mourir, c’est sûr, d’arrêter d' respirer

J’ai beau me dire que vivre c’est mourir quand même

J’ai du mal quant à la perspective du chrysanthème

Я повинен припинити не займатися спортом

Дозвольте мені зробити зупинку в моїх поневіряннях

Я занадто багато хизуюся, маю відпочити

І я нарешті підстриг це волосся, яке у мене в руці

Я повинен припинити пити більше, ніж я домовився

Щоб я виконував свої обіцянки, не розбавляючи їх

У привабливому червоному кольорі цього чудового вина

Це руйнує мою поважну сторону

Я повинен перестати довіряти зеленій феї

Хто ніколи не перетворить мене на поета

І глибокі думки, в яких я тону

Я повинен обрамити їх холодним поглядом

І я відклав на завтра те, що не міг зробити вчора

І я буду вдавати зусилля, не можу сказати, що пишаюся цим

Кожному дню вистачає своїх клопотів

І так далі

Чи потрібно бути трохи дурним, щоб жити без моди

І нібито ігнорують його коди?

Відскоро, як хороший споживач

Я зроблю всі бренди основою своїх цінностей

Я занадто часто стріляю в приклад, визнаю

Тютюновим хрестоносцям, які піклуються про нас

Я роблю затяжку, мені в голову приходить думка

«Чи буде камера смертників без паління?»

Бути справжнім переможцем, бійцем, вбивцею

Мені треба вставати на світанку, як квітка

Вночі, приносячи поради, я йду за нею допізна

А коли прокидаюсь, то вже запізнююсь

Час бруднить мої скроні і прагне довести мене

Що я помру, це точно, перестати дихати

Скільки б я не казав собі, що жити – все одно померти

У мене проблеми з перспективою хризантеми