Жалко Нового Года - Вероника Долина

Жалко Нового года,

Но этот вопрос решён.

А мы его разливали

По чашечкам, как крюшон.

Помешивали с чертовщинкой

Хрустальным же черпаком

С гвоздикою и с перчинкой

Под первым уже хмельком.

Ого, Новый год, ого!

Не жалко нам никого.

Да разве ж во всём виноваты

Мы, штопальщики чулков?

Ого, Новый год, ого!

Не надо нам ничего,

Ни королей из ваты,

Ни сахарных ангелков.

Жалко Нового года,

Но и он был с нами суров.

Зачем он исчез так быстро

Из наших бедных дворов?

Ведь как их принаряжала

Серебряная канитель,

И в каждом окне дрожала

Неубранная постель.

Жалко Нового года,

А всё-таки он был мастак —

Малюсенькая свобода

Каждому за просто так.

Возьми, с тебя не убудет,

За свечки да за шары,

А там поглядим, что будет

За ворохом мишуры.

Жаль Нового року,

Але це питання вирішене.

А ми його розливали

По чашках, як крюшон.

Помішували з чортівкою

Кришталевим же черпаком

З гвоздикою і з перчинкою

Під першим уже хмільком.

Ого, Новий рік, ого!

Не шкода нам нікого.

Так хіба ж у всьому винні

Ми, штопальники панчох?

Ого, Новий рік, ого!

Не треба нам нічого,

Ні королів із вати,

Ні цукрових янголів.

Жаль Нового року,

Але і він був з нами суворий.

Навіщо він зник так швидко

З наших бідних дворів?

Адже як їх прикрасила

Срібна канитель,

І в кожному вікні тремтіла

Неприбрана постіль.

Жаль Нового року,

А все-таки він був художник —

Маленька свобода

Кожному за просто так.

Візьми, з тебе не убуде,

За свічки та за кулі,

А там подивимося, що буде

За купою мішури.