Отпусти Меня, Пожалуйста - Вероника Долина

Отпусти меня, пожалуйста, на море.

Отпусти меня хотя бы раз в году.

Я там камушков зелененьких намою.

Или ракушек целехоньких найду…

Что-то камушков морских у нас не густо!

На Тверской среди зимы их не найти.

А отпустишь — я и песенок негрустных

Постараюсь со дна моря принести.

Отпусти меня, пожалуйста, на море.

В январе пообещай мне наперед.

А иначе — кто же камушков намоет?

Или песенок негромких подберет?

Извини мои оборванные строки.

Я поранилась, сама не знаю где.

А поэты — это же единороги.

Иногда они спускаются к воде.

Трудно зверю посреди страны запретов.

Кроме Крыма — больше моря не найти.

Только море еще любит нас, поэтов.

А поэтов вообще-то нет почти.

Ах, достаточно румяных, шустрых, шумных.

Где-то там косая сажень, бровь дугой.

Но нет моих печальных полоумных —

Тех, что камушки катают за щекой.

Відпусти мене, будь ласка, на море.

Відпусти мене хоча б раз на рік.

Я там камінчиків зелененьких намою.

Або черепашок цілих знайду ...

Щось камінчиків морських у нас не густо!

На Тверській серед зими їх не знайти.

А відпустиш — я і пісень несумних

Постараюсь з моря принести.

Відпусти мене, будь ласка, на море.

У січні пообіцяй мені наперед.

А інакше — хто ж камінчиків намиє?

Чи пісеньок тихих підбере?

Вибач мої обірвані рядки.

Я поранилася, сама не знаю де.

А поети — це ж однороги.

Іноді вони спускаються до води.

Важко звірові серед країни заборон.

Крім Криму - більше моря не знайти.

Тільки море ще любить нас, поетів.

А поетів взагалі немає майже.

Ах, досить рум'яних, спритних, галасливих.

Десь там коса сажень, брова дугою.

Але немає моїх сумних божевільних —

Тих, що камінці катають за щекою.