Любите Меня - Вероника Долина

Когда б еще не спел тот голос глуховатый,

Когда б еще была та женщина жива,

Тогда бы я себе, ни в чем не виноватой,

Пропела б, наконец, негромкие слова:

Любите меня, пока я — жива,

Пока не остались только голос, да слова.

Над озером стальным кружатся злые чайки,

Я в лодочке сама по озеру кружу.

Захочешь — расскажу, что было, без утайки,

Не хочешь — ничего тебе не расскажу.

Любите меня, пока я — жива,

Пока не остались только голос, да слова.

Не тронь моих стихов, письма не распечатай,

Кругом — такая темь, я не найду огня.

Коротенький припев, любви моей ходатай,

Проси же обо мне, проси же зе меня.

Любите меня, пока я — жива,

Пока не остались только голос, да слова.

Любите меня, пока я — жива,

Пока не остались только голос, да слова.

Коли б ще не заспівав той голос глухуватий,

Коли б ще була та жінка жива,

Тоді би я собі, ні в чому не винною,

Проспіла б, нарешті, негучні слова:

Любіть мене, поки я жива,

Поки що не залишилися тільки голос, та слова.

Над озером сталевим кружляють злі чайки,

Я в човнику сама по озеру кружляю.

Захочеш — розкажу, що було, без таємниці,

Не хочеш — нічого тобі не розповім.

Любіть мене, поки я жива,

Поки що не залишилися тільки голос, та слова.

Не тронь моїх віршів, листи не роздрукуй,

Навколо — така темрява, я не знайду вогню.

Коротенький приспів, кохання моєї клопотання,

Проси ж про мене, проси мене.

Любіть мене, поки я жива,

Поки що не залишилися тільки голос, та слова.

Любіть мене, поки я жива,

Поки що не залишилися тільки голос, та слова.