Старики - Вероника Долина

Помилуй, Боже, стариков,

Их головы и руки,

Мне слышен стук их башмаков

На мостовых разлуки.

Помилуй, Боже, стариков,

Их шавок, васек, мосек,

Пучок петрушки и морковь,

И дырочки авосек.

Прости им злые языки

И слабые сосуды,

И звук разбитой на куски

Фарфоровой посуды,

И пожелтевшие листки

Забытого романа,

И золотые корешки

Мюссе и Мопассана.

Ветхи, как сами старики,

Немодны их одежды,

Их каблуки, их парики —

Как признаки надежды.

На них не ляжет пыль веков —

Они не из таковских.

Помилуй, Боже, стариков,

Помилуй, Боже, стариков,

Особенно московских…

Помилуй, Боже, старих,

Їхні голови та руки,

Мені чути стукіт їхніх черевиків

На мостових розлуки.

Помилуй, Боже, старих,

Їхній шавок, васик, мосек,

Пучок петрушки і морква,

І дірочки авосек.

Вибач їм злі мови

І слабкі судини,

І звук розбитої на куски

Порцелянового посуду,

І пожовклі листки

Забутого роману,

І золоті коріння

Мюссе та Мопассана.

Старі, як самі старі,

Немодні їх одягу,

Їхні каблуки, їхні перуки —

Як ознаки надії.

На них не ляже пил століть

Вони не із таковських.

Помилуй, Боже, старих,

Помилуй, Боже, старих,

Особливо московських...