Песня О Маленькой Любви - Вероника Долина

У маленькой любви — коротенькие руки,

Коротенькие руки, огромные глаза.

В душе её поют неведомые звуки,

Ей вовсе не нужны земные голоса.

Бесценных сил твоих живёт не отнимая,

Не закрывая глаз, не открывая рта,

Живёт себе, живёт твоя глухонемая

Святая глухота, святая немота.

У маленькой любви — ни зависти, ни лести.

Да и зачем, скажи, ей зависть или лесть?

У маленькой любви — ни совести, ни чести.

Да и почём ей знать, что это где-то есть?

У ней — короткий век.

Не плюй в её колодец,

А посмотри смелей самой судьбе в глаза.

Пускай себе живёт на свете твой уродец!

Пускай себе хоть час, пускай хоть полчаса.

У маленькой любви — ни ярости, ни муки.

Звездой взошла на миг, водой ушла в песок.

У маленькой любви — коротенькие руки,

Огромные глаза, да грустный голосок…

У маленького кохання — коротенькі руки,

Коротенькі руки, величезні очі.

В душі її співають невідомі звуки,

Їй зовсім не потрібні земні голоси.

Безцінних сил твоїх живе не віднімаючи,

Не закриваючи очей, не відкриваючи рота,

Живе собі, живе твоя глухоніма

Свята глухота, свята німота.

У маленького кохання — ні заздрості, ні лести.

Та й навіщо, скажи, їй заздрість чи лестощі?

У маленького кохання - ні сумління, ні честі.

Та і що їй знати, що це десь є?

У неї короткий вік.

Не плюй у неї колодязь,

А подивися сміливішою самій долі в очі.

Нехай собі живе на світі твій уродець!

Нехай собі хоч годину, хай хоч півгодини.

У маленького кохання—ні люті, ні борошна.

Зіркою зійшла на мить, водою пішла в пісок.

У маленького кохання — коротенькі руки,

Величезні очі, та сумний голосок…