Не Пускайте Поэта В Париж - Вероника Долина

Не пускайте поэта в Париж,

Пошумит, почудит — не поедет.

Он поедет, туда, говоришь,

Он давно этим бредит?

Не пускайте поэта в Париж,

Там нельзя оставаться.

Он поедет туда, говоришь,

Не впервой расставаться?

Не пускайте поэта в Париж,

Он поедет, простудится, сляжет,

Кто ему слово доброе скажет?

Кто же тут говорил, говоришь?

А пройдут лихорадка и жар,

Загрустит ещё пуще:

Где ты, старый московский бульвар?

Как там бронзовый Пушкин?

Он такое, поэт, существо,

Он заблудится, как в лабиринте,

Не берите с собою его,

Не берите его, не берите.

Он пойдёт, запахнувши пальто,

Как ребёнок в лесу, оглядится,

Ну и что говоришь, ну и что,

Он бы мог и в Москве заблудиться?

Всё равно, где ни жить, говоришь,

Кто поймёт, говоришь, не осудит?

Не пускайте поэта в Париж,

Он там всё позабудет.

Всё равно, где ни лечь, говоришь,

Под плитой да под гомоном птичьим?

Не пустили б поэта в Париж,

Он лежал бы на Новодевичьем.

Не пускайте поета в Париж,

Пошумить, почудить - не поїде.

Він поїде, туди, кажеш,

Він давно цим марить?

Не пускайте поета в Париж,

Там не можна залишатися.

Він поїде туди, кажеш,

Не вперше розлучатися?

Не пускайте поета в Париж,

Він поїде, застудиться, зляже,

Хто йому слово добре скаже?

Хто ж тут говорив, кажеш?

А пройдуть лихоманка і жар,

Засумує ще дужче:

Де ти, старий московський бульвар?

Як там бронзовий Пушкін?

Він таке, поет, істота,

Він заблукає, як у лабіринті,

Не беріть із собою його,

Не беріть його, не беріть.

Він піде, запахнувши пальто,

Як дитина в лісі, озирнеться,

Ну і що говориш, ну і що,

Він би міг і в Москві заблукати?

Все одно, де не жити, кажеш,

Хто зрозуміє, кажеш, не засудить?

Не пускайте поета в Париж,

Він там все забуде.

Все одно, де не лягти, кажеш,

Під плитою та під гомоном пташиним?

Не пустили б поета в Париж,

Він лежав би на Новодівичому.