Магеллан - Вероника Долина

От заезжего Магеллана

Еще можно родить дитя.

От заблудшего маргинала

Тоже можно — лет пять спустя.

От китайского мандарина,

Сделав парочку виражей,

Не беря в расчет маргарина,

Молока и чуток дрожжей.

Много мистика, мало текста

И волною — кудри до плеч.

Подходило любое тесто —

Лишь бы только поставить в печь.

Пусть не будет лишнего блеска —

Нас таких, как я не смутить.

Одного небольшого всплеска

Очень даже могло хватить.

Много публики, мало солнца,

И начнет еще моросить.

Пробегающего марафонца —

На бегу же не раскусить…

Избегала, но не избегла,

И, пожалуй что, повезло:

Я была, как печка, как пекло,

Выпекала стих, как стекло.

Від заїжджого Магеллана

Ще можна народити дитину.

Від заблудлого маргіналу

Теж можна — років п'ять опісля.

Від китайського мандарина,

Зробивши пару віражів,

Не беручи в розрахунок маргарину,

Молоко і трохи дріжджів.

Багато містика, мало тексту

І хвилею — кучері до плеч.

Підходило будь-яке тісто—

Аби тільки поставити в піч.

Нехай не буде зайвого блиску

Нас таких, як я не збентежити.

Одного невеликого сплеску

Дуже навіть могло вистачити.

Багато публіки, мало сонця,

І почне ще мряжити.

Марафонця, що пробігає—

На бігу не розкусити…

Уникала, але не уникла,

І, мабуть, пощастило:

Я була, як піч, як пекло,

Випікала вірш, як скло.