Караульщица - Вероника Долина

Клекотала, курлыкала, гулила.

Становилось ясней и ясней.

Я три года тебя караулила.

Как-никак это тысяча дней.

Раскрутилась во мне эта тысяча,

Натянулась, морозно звеня.

И пускай еще кто-то отыщется —

Караульщица вроде меня.

Обмерев от ключиц и до щиколоток,

С незабудкой в усталой руке,

Я как раз эту тыщу досчитывала,

Когда ключ повернулся в замке.

Опускаю все птичьи подробности

Этой тысяча первой ночи.

Сумасшедшая птица под ребрами,

Успокойся, не плачь, не стучи.

На три года еще запечатываю,

Закрываю тебя, как вино.

За своей сиротливой перчаткою

Ты ведь явишься все равно.

И когда еще кто-то научится

Добыванию треньем огня…

Вот и будет тебе караульщица,

Караульщица лучше меня.

Клікотіла, курликала, гудила.

Ставало ясніше і ясніше.

Я три роки тебе чатувала.

Бо це тисяча днів.

Розкрутилася у мені ця тисяча,

Натяглася, морозно брязкаючи.

І нехай ще хтось знайдеться —

Караульщиця на кшталт мене.

Обмірявши від ключиць і до щиколоток,

З незабудкою в втомленій руці,

Я як раз цю тисячу дораховувала,

Коли ключ повернувся у замку.

Опускаю всі пташині подробиці

Цієї тисячі першої ночі.

Божевільний птах під ребрами,

Заспокойся, не плач, не стукай.

На три роки ще запечатую,

Закриваю тебе як вино.

За своєю сиротливою рукавичкою

Ти з'явишся все одно.

І коли ще хтось навчиться

Видобування тертям вогню…

От і буде тобі караульниця,

Караульщиця краща за мене.