Чеширская Голова - Вероника Долина

Посыплет снег крупой, и станет град державен

Весьма пушист и бел под Божию рукой.

«Совсем я стал слепой, — сказал старик Коржавин.

—

Совсем я стал слепой.

Мир стал совсем другой!»

На птичьих правах.

На прощальных словах.

По почте последнего дня —

Когда из Москвы уходили волхвы,

Зачем-то забыли меня.

С тех самых давних пор, что есть моя гитара,

Передо мной несут судьбы́ чистейший лист

Каспа́р и Мельхио́р — два ветхих антиквара,

И с ними Балтаза́р — солидный букинист.

По адресам Москвы, где грубость выше спешки,

Где каждый сам с усам, себе в окошке свет…

Чеширской головы, коржавинской усмешки —

Хочу вам разослать, но не решаюсь, нет.

На птичьих правах.

На прощальных словах.

По почте последнего дня —

Когда из Москвы уходили волхвы,

Зачем-то забыли меня.

Посипле сніг крупою, і стане град державний

Дуже пухнастий і білий під Божою рукою.

«Зовсім я став сліпим,— сказав старий Коржавін.

-

Зовсім я став сліпий.

Світ став зовсім інший!

На пташиних правах.

На прощальних словах.

Поштою останнього дня—

Коли з Москви йшли волхви,

Чогось забули мене.

З тих найдавніших часів, що є моя гітара,

Переді мною несуть долі чистий лист

Каспа́р і Мельхіор — два старі антиквари,

І з ними Балтаза́р — солідний букініст.

За адресами Москви, де грубість вище поспіху,

Де кожен сам із вусами, собі в віконці світло…

Чеширської голови, коржавинської усмішки —

Хочу вам розіслати, але не вирішуюся, ні.

На пташиних правах.

На прощальних словах.

Поштою останнього дня—

Коли з Москви йшли волхви,

Чогось забули мене.