Автопортрет - Вероника Долина

Прошу себе не красоты — причины вески:

Смягчи, Господь, мои черты — они так резки.

Когда я в зеркало гляжусь зверушкой мелкой,

Себе я, Господи, кажусь пугливой белкой.

Но если уж на то пошло — пусть буду птицей,

Тогда мне ниже крон крыло не даст спуститься.

Хотя я верую в любовь, и это греет,

Но тут ведь выследит любой, любой подстрелит.

И снова зеркала стыжусь, а голос тонок:

«На что я, Господи, гожусь, где мой бельчонок?»

Но не кричу, молчу, держусь на этой боли,

Хотя божусь, что не гожусь для этой роли.

Прошу собі не краси — причини ваги:

Зм'якшіть, Господи, мої риси— вони такі різкі.

Коли я в дзеркало дивлюся звірятком дрібним,

Собі я, Господи, здаюся полохливою білкою.

Але якщо вже на то пішло — нехай буду птахом,

Тоді мені нижче крон крило не дасть спуститися.

Хоча я вірую в любов, і це гріє,

Але тут же вистежить будь-хто, будь-хто підстрелить.

І знову дзеркала соромлюся, а голос тонкий:

«На що я, Господи, гожусь, де моє білченя?»

Але не кричу, мовчу, тримаюся на цьому болі,

Хоча божусь, що не можу бути для цієї ролі.