Аэротика - Вероника Долина

Геральдика и героика подтаивают во мглах,

Вся жизнь моя — аэротика, тела о шести крылах.

Подвешенная над бездною, увидела тень свою,

Над бездною разлюбезною плыву да еще пою.

Предвижу его, курортника, обтянутый свитерок.

Вся жизнь моя -- аэротика, неси меня, ветерок.

Должно быть, водица мутная клубится на самом дне.

Вся маетная, вся ртутная, колышется жизнь во мне.

От плохонького экспромтика до плавящей пустоты

Тащи меня, аэротика, — кто же, если не ты?

Я рыпаюсь, а ты раскачивай на самом крутом краю

И трать меня, и растрачивай, покуда еще пою.

Геральдика і героїка підтаюють у імглах,

Все життя моє— аеротика, тіла про шість крил.

Підвішена над безоднею, побачила тінь свою,

Над безоднею розлюбезною пливу та ще співаю.

Передбачаю його, курортника, обтягнений светр.

Все життя моє - аеротика, неси мене, вітерець.

Мабуть, водиця каламутна клубиться на самій дні.

Все маєтне, все ртутне, колишається життя у мені.

Від поганого експромтика до плавлячої порожнечі

Тягни мене, аеротика, хто ж, якщо не ти?

Я рипаюся, а ти розгойдуй на самому крутому краю

І витрачати мене, і витрачай, поки ще співаю.