Колыма - Михаил Гулько

Я помню тот Ванинский порт,

И крик парохода угрюмый.

Как шли мы по трапу на борт,

В холодные, мрачные трюмы.

Как шли мы по трапу на борт,

В холодные, мрачные трюмы.

От качки страдали зека,

Ревела пучина морская;

Лежал впереди Магадан —

Столица Колымского края.

Лежал впереди Магадан —

Столица Колымского края.

Не крики, а жалобный стон,

Из каждой груди вырывался.

«Прощай навсегда, материк!" —

Ревел пароход, надрывался.

«Прощай навсегда, материк!" —

Ревел пароход, надрывался.

Будь проклята ты, Колыма,

Что названа Черной Планетой.

Сойдешь поневоле с ума —

Оттуда возврата уж нету.

Сойдешь поневоле с ума —

Оттуда возврата уж нету.

Пятьсот километров тайга,

Где нет ни жилья, ни селений.

Машины не ходят туда —

Бредут, спотыкаясь, олени.

Машины не ходят туда —

Бредут, спотыкаясь, олени.

Я знаю, меня ты не ждешь,

И писем моих не читаешь.

Встречать ты меня не придешь,

А если придешь — не узнаешь.

Прощайте, и мать, и жена,

И вы, малолетние дети.

Знать, горькую чашу до дна

Пришлось мне выпить на свете.

По лагерю бродит цинга.

И люди там бродят, как тени.

Машины не ходят туда —

Бредут, спотыкаясь, олени.

Будь проклята ты, Колыма,

Что названа Черной Планетой.

Сойдешь поневоле с ума —

Оттуда возврата уж нету.

Сойдешь поневоле с ума —

Оттуда возврата уж нету.

Я пам'ятаю той Ванінський порт,

І крик пароплава похмурий.

Як йшли ми по трапу на борт,

У холодні, похмурі трюми.

Як йшли ми по трапу на борт,

У холодні, похмурі трюми.

Від качки страждали зека,

Ревіла безодня морська;

Лежав попереду Магадан—

Столиця Колимського краю.

Лежав попереду Магадан—

Столиця Колимського краю.

Не крики, а жалібний стогін,

З кожної груди виривався.

«Прощавай назавжди, материку!»

Рев пароплав, надривався.

«Прощавай назавжди, материку!»

Рев пароплав, надривався.

Будь проклята ти, Колима,

Що названо Чорною Планетою.

Зійдеш мимоволі з розуму

Звідти повернення вже немає.

Зійдеш мимоволі з розуму

Звідти повернення вже немає.

П'ятсот кілометрів тайгу,

Де немає ні житла, ні поселень.

Машини не ходять туди —

Бредуть, спотикаючись, олені.

Машини не ходять туди —

Бредуть, спотикаючись, олені.

Я знаю, мене ти не чекаєш,

І листів моїх не читаєш.

Зустрічати ти мене не прийдеш,

А якщо прийдеш — не дізнаєшся.

Прощайте, і мати, і дружина,

І ви, малолітні діти.

Знати, гірку чашу до дна

Довелося мені випити на світі.

По табору бродить цинга.

І люди там блукають, як тіні.

Машини не ходять туди —

Бредуть, спотикаючись, олені.

Будь проклята ти, Колима,

Що названо Чорною Планетою.

Зійдеш мимоволі з розуму

Звідти повернення вже немає.

Зійдеш мимоволі з розуму

Звідти повернення вже немає.