Землянка - Михаил Гулько

Бьется в тесной печурке огонь,

На поленьях смола, как слеза.

И поет мне в землянке гармонь

Про улыбку твою и глаза.

Про тебя мне шептали кусты

В белоснежных полях под Москвой.

Я хочу, чтобы слышала ты,

Как тоскует мой голос живой.

Ты сейчас далеко, далеко,

Между нами снега и снега.

До тебя мне дойти не легко,

А до смерти - четыре шага.

Пой, гармоника, вьюге назло,

Заплутавшее счастье зови.

Мне в холодной землянке тепло

От моей негасимой любви.

Б'ється в тісній печурці вогонь,

На полінах смола, як сльоза.

І співає мені у землянці гармоній

Про усмішку твою та очі.

Про тебе мені шепотіли кущі

У білих полях під Москвою.

Я хочу, щоб ти чула,

Як сумує мій голос живий.

Ти зараз далеко, далеко,

Між нами снігу та снігу.

До тебе мені дійти не легко,

А до смерті – чотири кроки.

Співай, гармоніка, завірюху на зло,

Запутало щастя клич.

Мені у холодній землянці тепло

Від моєї негасимої любові.