Господа офицеры - Михаил Гулько

Все идешь и идешь.

И сжигаешь мосты.

Правда где, а где ложь?

Слава где, а где стыд?

А Россия лежит в пыльных шрамах дорог.

А Россия дрожит от копыт и сапог.

Господа офицеры, голубые князья.

Я конечно не первый, и последний не я.

Господа офицеры, я прошу вас учесть:

Кто сберег свои нервы, тот не спас свою честь.

Кто мне враг, кто мне брат, разберусь, как-нибудь.

Я российский солдат, прям и верен мой путь.

Даже мать и отца, даже дом свой забыть,

Но в груди до свинца всю Россию хранить.

Господа офицеры, голубые князья.

Я конечно не первый, и последний не я.

Господа офицеры, я прошу вас учесть:

Кто сберег свои нервы, тот не спас свою честь.

Нет мне доли иной ни в любви, не в боях.

Только твой непокой — о Россия моя.

А Россия лежит в пыльных шрамах дорог.

А Россия дрожит от копыт и сапог.

Господа офицеры, голубые князья.

Я конечно не первый, и последний не я.

Суд людской или божий через тысячу лет

Господа офицеры, не спасет вас, о нет.

Все йдеш і ідеш.

І спалюєш мости.

Правда де, а де брехня?

Слава де, а де сором?

А Росія лежить у пилових шрамах доріг.

А Росія тремтить від копит і чобіт.

Панове офіцери, блакитні князі.

Я конечно не перший, і останній не я.

Господа офіцери, я прошу вас врахувати:

Хто зберіг свої нерви, той не врятував свою честь.

Хто мені ворог, хто мені брат, якось розберуся.

Я російський солдат, прямий і вірний мій шлях.

Навіть мати й батька, навіть будинок свій забути,

Але в груди до свинцю всю Росію зберігати.

Панове офіцери, блакитні князі.

Я конечно не перший, і останній не я.

Господа офіцери, я прошу вас врахувати:

Хто зберіг свої нерви, той не врятував свою честь.

Немає мені частки іншої ні в любові, не в боях.

Тільки твій неспокій — о моя.

А Росія лежить у пилових шрамах доріг.

А Росія тремтить від копит і чобіт.

Панове офіцери, блакитні князі.

Я конечно не перший, і останній не я.

Суд людський чи божий через тисячу років

Господа офіцери, не врятує вас, ні.