Реквием - Михаил Гулько

Эта рота, эта рота

Кто привёл её сюда

Кто положил её вот здесь под снег

Эта рота, эта рота

Не проснётся по весне.

Снег растает, снег растает

Ручейки сквозь эту роту

По болоту побегут

Нет не встанет, эта рота

Нет не встанет

Командиры эту роту никуда не поведут.

И лежат они все двести

Глазницами в рассвет,

А им всем вместе

Четыре тыщи лет

Эта рота эта рота наступала по болоту,

А потом ей приказали

И она пошла назад

В 43-м эту роту

Расстрелял заградотряд

И покуда эта рота умирала

Землю грызла, лёд глотала,

Кровью харкала в снегу

Пожурили боевого генерала

И сказали что теперь он Перед Родиной в долгу.

И лежат они все двести

Глазницами в рассвет,

А им всем вместе

Четыре тыщи лет.

Генералы, генералы

Все долги свои отдали

И медали понадели

И на пенсии давно

Генералы, генералы

Мирно ходят городами

И не помнят этой роты

И не помнят ничего,

Но лежит она повзводно

С лейтенантами в строю

И с капитаном во главе,

А лежит она подснежно, подледно

И подснежники цветут

У старшины на голове.

И лежат они все двести

Глазницами в рассвет,

А им всем вместе

Четыре тыщи лет.

Ця рота, ця рота

Хто привів її сюди

Хто поклав її ось тут під сніг

Ця рота, ця рота

Не прокинеться весною.

Сніг розтане, сніг розтане

Струмки крізь цю роту

Болотом побіжать

Ні не встане, ця рота

Ні не встане

Командири цю роту нікуди не поведуть.

І лежать вони всі двісті

Очицями в світанку,

А ним всім разом

Чотири тисячі років

Ця рота ця рота наступала по болоту,

А потім її наказали

І вона пішла назад

У 43-му цю роту

Розстріляв загороджувальний загін

І|поки ця рота помирала

Землю гризла, лід ковтала,

Кров'ю харкала у снігу

Пожурили бойового генерала

І сказали що тепер він Перед Батьківщиною в боргу.

І лежать вони всі двісті

Очицями в світанку,

А ним всім разом

Чотири тисячі років.

Генерали, генерали

Усі борги свої віддали

І медалі набридли

І на пенсії давно

Генерали, генерали

Мирно ходять містами

І не пам'ятають цієї роти

І не пам'ятають нічого,

Але лежить вона повзводно

З лейтенантами в строю

І з капітаном на голові,

А лежить вона пролісно, ​​підледно

І проліски цвітуть

У старшини на голові.

І лежать вони всі двісті

Очицями в світанку,

А ним всім разом

Чотири тисячі років.