Поручик Голицын - Михаил Гулько

Четвертые сутки пылают станицы,

Потеет дождями донская земля.

Не падайте духом, поручик Голицын,

Корнет Оболенский, налейте вина.

Мелькают Арбатом знакомые лица,

С аллеи цыганки заходят в кабак.

Подайте бокалы, поручик Голицын,

Корнет Оболенский, налейте вина.

А где-то ведь рядом проносятся тройки,

Увы, не понять нам, в чем наша вина.

Не падайте духом, поручик Голицын,

Корнет Оболенский, седлайте коня.

А в сумерках кони проносятся к яру,

Ну что загрустили, мой юный корнет.

А в комнатах наших сидят комиссары

И девочек наших ведут в кабинет.

Над Доном угрюмым идем эскадроном,

На бой вдохновляет Россия – страна.

Раздайте патроны, поручик Голицын,

Корнет Оболенский, надень ордена!

Ах, русское солнце, великое солнце,

Корабль “Император” застыл, как стрела…

Поручик Голицын, а может вернемся,

Зачем нам, поручик, чужая земля.

Четверта доба палають станиці,

Потіє дощами донська земля.

Не падайте духом, поручику Голіцин,

Корнет Оболенський, налийте вина.

Миготять Арбатом знайомі особи,

З алеї циганки заходять у шинок.

Подайте келихи, поручик Голіцин,

Корнет Оболенський, налийте вина.

А десь поруч несуть трійки,

На жаль, не зрозуміти нам, у чому наша вина.

Не падайте духом, поручику Голіцин,

Корнет Оболенський, сідлайте коня.

А в сутінках коні проносяться до яру,

Ну що засумували, мій юний корнет.

А в наших кімнатах сидять комісари

І дівчаток наших ведуть до кабінету.

Над Доном похмурим йдемо ескадроном,

На бій надихає Росія – країна.

Роздайте патрони, поручик Голіцин,

Корнет Оболенський, одягни ордени!

Ах, російське сонце, велике сонце,

Корабель "Імператор" застиг, як стріла.

Поручник Голіцин, а може повернемося,

Навіщо нам, поручику, чужа земля?