Тени - КооперативништяК

Пропал герр Трупер в талых снах,

Совсем пропал, исчез как дым

В дурных дырявых облаках

Он стал динаром золотым

Упал в рассвет, взъерошив мох

Заухал филин в камышах

И чей-то бог, жуя горох,

В Ослиной роще зашуршал

Вот так бальзамом для ума

Приходит ночь, уходит день

Моя древесная душа

Уже готова юркнуть в тень

Водонапорной башни смерть

Упрятал в пластик Генри Мех

Пусть не надолго, пусть на треть

Пусть хоть на дюйм, но выше всех

Дарами от иных миров

Зазеленел торговый ряд

Жюстина, сняв с любви покров,

Попала в лошадиный ад Приходит боль, уходит страх

Который год в который раз.

В своих неправильных стихах

Давно повесил я всех вас.

Нет ничего, что может быть,

Что есть — не сможете отнять.

Гертруда продолжает жить

И честь по капельке терять…

А я как шок пройду сквозь мир,

Разрезав правильности стыд

Слетятся призраки на пир,

И кто успел, тот будет сыт

И на горе свинеет труп,

Лишь череп в венчики из роз…

Из первоклассниц сладок суп,

Я из могил Отцов пророс

Съел одного — съел целый свет

От сытости рассудок слеп.

Гордится православный дед —

Хороший сын, богатый склеп…

Останутся тонкие тени

В зрачках безразличных змей.

Останутся только тени…

Что может быть лучше теней?

Пропал герр Фишер в странных снах,

Совсем пропал, исчез как дым

В дурных дырявых облаках

Он стал динаром золотым

Он стал зеленым как Аллах,

Стал, как могила, молчалив

Адреналиновым как страх

И нежным, как гитарный гриф

Он стал жестоким, как народ,

Как похоть, ненасытно мил

Непотопим, как ноев плот

И горек, как табачный дым

В любых словах есть древний яд,

Он пьет остаток хилых сил

Он превращает жизнь в кошмар,

Стирая мой прекрасный мир

Останутся тонкие тени

В зрачках безразличных змей

Останутся только тени…

Что может быть лучше теней?

Останутся только тени…

Пропав гер Трупер у талих снах,

Зовсім зник, зник як дим

У поганих дірявих хмарах

Він став динаром золотим

Впав у світанок, скуйовдив мох

Завухав пугач у очеретах

І чийсь бог, жуючи горох,

В Ослиному гаю зашаріло

Ось так бальзамом для розуму

Приходить ніч, йде день

Моя деревна душа

Вже готова юркнути в тінь

Водонапірної вежі смерть

Заховав у пластик Генрі Мех

Нехай не надовго, нехай на треть

Нехай хоч на дюйм, але вище всіх

Дарами від інших світів

Зазеленів торговий ряд

Жюстина, знявши з любові покрив,

Потрапила в кінський пекло Приходить біль, йде страх

Щороку в котрий раз.

У своїх неправильних віршах

Давно повісив я всіх вас.

Немає нічого, що може бути,

Що є — не можете відібрати.

Гертруда продовжує жити

І честь по крапельці втрачати…

А я як шок пройду крізь світ,

Розрізавши правильності сором

Злетяться примари на бенкет,

І хто встиг, той буде ситий

І на горі свиніє труп,

Лише череп у віночки з троянд.

З першокласниць солодкий суп,

Я з могил Батьків проріс

З'їв одного - з'їв ціле світло

Від ситості розум сліпий.

Пишається православний дід—

Гарний син, багатий склеп.

Залишаться тонкі тіні

У зіницях байдужих змій.

Залишаться тільки тіні.

Що може бути краще за тіні?

Пропав гер Фішер у дивних снах,

Зовсім зник, зник як дим

У поганих дірявих хмарах

Він став динаром золотим

Він став зеленим як Аллах,

Став, як могила, мовчазний

Адреналіновим як страх

І ніжним, як гітарний гриф

Він став жорстоким, як народ,

Як хіть, ненаситно милий

Непотопимий, як ніїв пліт

І гірко, як тютюновий дим

У будь-яких словах є стародавня отрута,

Він п'є залишок кволих сил

Він перетворює життя на кошмар,

Стираючи мій прекрасний світ

Залишаться тонкі тіні

У зіницях байдужих змій

Залишаться тільки тіні.

Що може бути краще за тіні?

Залишаться тільки тіні.