Строение мира - КооперативништяК

В окно кирпичи влетают, у них есть прозрачные крылья.

В далеком от нас Египте их называли смертью,

Но время ушло, сварили из фараонов мыло.

Сегодня их называют совсем по-другому…

Верь мне.

Верь, что земля — тарелка в слоновьих руках бармена,

Он мчится на черепахе в великих просторах Нила.

Верь мне, что мы — святые, и нам не преграда стены,

Нам не нужны несчастья и ни к чему могилы.

Время ушло, хлопнув дверью, верь мне — оно чужое,

Оно заходило зачем-то к нам из другого мира.

Все становится ясно и просто, над нами — небо земное,

Без устали мчит черепаха в бесконечность просторов Нила…

У вікно цегла влітає, у них є прозорі крила.

У далекому від нас Єгипті їх називали смертю,

Але час пішов, зварили з фараонів мило.

Сьогодні їх називають зовсім по-іншому…

Вір мені.

Вір, що земля — тарілка в слонових руках бармена,

Він мчить на черепаху у великих просторах Нілу.

Вір мені, що ми— святі, і нам не перешкода стіни,

Нам не потрібні нещастя і ні до чого могили.

Час минув, грюкнувши дверима, вір мені — воно чуже,

Воно заходило навіщось до нами з іншого світу.

Все стає ясно і просто, над нами — небо земне,

Без утоми мчить черепаха в нескінченність просторів Нілу.