Большое заклинание забора - КооперативништяК

Очнись и засветись, забор чугунный!

Спой ржавым басом мантры берендеев

С той стороны асфальта ночью лунной

К нам постучится Митя Менделеев.

А мы варили странный черный кофе

Взаимностью на стук не отвечая,

Мы безразличны к мукам на Голгофе,

Нас не колотит, не трясет и не качает.

Дожди прольются, вымоют витрины,

Где наших лиц оранжевые пятна.

Нам демиурги мрачно ставят мины,

И мы на них наткнемся, вероятно.

А Менделеев постучался глухо

И плюнул в щель асфальта злое слово.

То слово мухой залетело в ухо

И превратился человек в корову.

И превратился человек в дрезину,

И превратился человек в ослицу,

И превратился человек в медведя

И лунной ночью с воплем жрет малину.

А совести нету у гадов морских

Наш разум размерен и тих…

Прочнися і засвітись, паркан чавунний!

Заспівай іржавим басом мантри берендеїв

З того боку асфальту вночі місячної

До нас постукає Митя Менделєєв.

А ми варили дивну чорну каву

Взаємністю на стук не відповідаючи,

Ми байдужі до мук на Голгофі,

Нас не б'є, не трясе і не качає.

Дощі проллються, вимиють вітрини,

Де наші особи помаранчеві плями.

Нам деміурги похмуро ставлять міни,

І ми на них натрапимо, мабуть.

А Менделєєв постукав глухо

І плюнув у щілину асфальту зле слово.

Слово мухою залетіло у вухо

І перетворилася людина на корову.

І перетворилася людина на дрезину,

І перетворилася людина на ослицю,

І перетворилася людина на ведмедя

І місячної ночі з криком жере малину.

А сумління немає у гадів морських

Наш розум розмірений і тих…