Тучи над домом - КооперативништяК

Ты с утра просыпаешься Буддой, разгоняешь тучи над домом,

Разоряешь павлиньи гнезда и орехами кормишь кошку.

В голове жуки копошатся, словно мысли в лепешках коровьих,

Рассыпается небо ватой на асфальтовую дорожку.

Мизгири не болеют гриппом, у них есть дела поважнее,

Они молят бога о чуде — чтобы тот даровал им разум.

Но гигантские мухобойки не становятся к ним нежнее,

Раньше это звалось убийством, а сейчас называют джазом.

Наши реки не стали мельче, просто в мутном окне вагона

Сквозь татарскую брань соседа не услышать их силы свежесть.

В результате таких коллизий нам совсем опостылело дома

И мы клянчим гроши по дорогам, про разруху стеная и бедность.

Тихо скрипнут шарниры мозга в лабиринтах ограничений

Нас слепили из белого воска, но мы стали фигурками для развлечений

Нам иголками тычут в спину, наслаждаясь болезненным стоном.

Но с утра ты проснешься Буддой и разгонишь тучи над домом.

Ти ранку прокидаєшся Буддою, розганяєш хмари над домом,

Розоряєш павичі гнізда і горіхами годуєш кішку.

У голові жуки копошаться, немов думки в коржах,

Розсипається небо ватою на асфальтову доріжку.

Мізгірі не хворіють на грип, у них є справи важливіші,

Вони молять бога про чудо, щоб той дарував їм розум.

Але гігантські мухобійки не стають до них ніжнішими,

Раніше це звалося вбивством, а зараз називають джазом.

Наші річки не стали дрібнішими, просто в каламутному вікні вагона

Крізь татарську лайку сусіда не почути їх сили свіжість.

У результаті таких колізій нам зовсім набридло вдома

І ми клянчимо гроші по дорогах, про розруху стіна і бідність.

Тихо скрипнуть шарніри мозку в лабіринтах обмежень

Нас зліпили з білого воску, але ми стали фігурками для розваг

Нам голками тицяють у спину, насолоджуючись хворобливим стоном.

Але з ранку ти прокинешся Буддою і розженеш хмари над будинком.