Хрусталь - КооперативништяК

Вот так мы проникаем сквозь хрусталь

Ложась на землю радиоактивной пылью,

А я смотрю на пентаграммы вдаль

В такую грустную и лунную Севилью.

Там жарят мясо бычье на кострах

И колдуны в огне, как демоны пылают.

Сервантес пьет вино.

В его глазах

Хранится тайна, словно в сейфе несгораемом…

Лишь выцарапав скальпелем глаза,

Проникнуть можно в то, что там хранится.

И затрепещет ужас в волосах,

И превращусь я в малахитовую птицу.

И понесусь в холодной серой мгле

Буравя воздух и треща, как сталь.

Претерпевая изменения во сне,

Вот так мы проникаем сквозь хрусталь…

Ось так ми проникаємо крізь кришталь

Лягаючи на землю радіоактивним пилом,

А я дивлюся на пентаграми вдалину

Таку сумну і місячну Севілью.

Там смажать м'ясо бичаче на вогнищах

І чаклуни у вогні, як демони палають.

Сервантес п'є вино.

В його очах

Зберігається таємниця, ніби в сейфі вогнетривкому...

Лише подряпавши скальпелем очі,

Проникнути можна в те, що там зберігається.

І затремтить жах у волосах,

І перетворюся я на малохитового птаха.

І понесусь у холодній сірій імлі

Бурячи повітря і тріща, як сталь.

Зазнаючи змін у сні,

Ось так ми проникаємо крізь кришталь…