Wojna postu z karnawałem - Jacek Kaczmarski

Niecodzienne zbiegowisko na śródmiejskim rynku

W oknach, bramach i przy studni, w kościele i w szynku

Straganiarzy, zakonników, błaznów i karzełków

Roi się pstrokate mrowie, roi się wśród zgiełku

Praca stała się zabawą, a zabawa — pracą:

Toczą się po ziemi kości, z kart się sypią wióry

Nic nie znaczy, ten co nie gra, ci co grają - tracą

Ale nie odróżnić w ciżbie, który z nich jest który

W drzwiach świątyni na serwecie krzyże po trzy grosze

Rozgrzeszeni wysypują się bocznymi drzwiami

Klęczą jałmużnicy w prochu pomiędzy mnichami

Nie odróżnić, który święty, a który świętoszek

Oszalało miasto całe

Nie wie starzec ni wyrostek

Czy to post jest karnawałem

Czy karnawał - postem!

Dosiadł stulitrowej beczki kapral kawalarzy

Kałdun — tarczą, hełmem — rechot na rozlanej twarzy

Zatknął na swej kopii upieczony łeb prosięcia

Będzie żarcie, będzie picie, będzie łup do wzięcia

Przeciw niemu — tron drewniany zaprzężony w księży

A na tronie wychudzony tkwi apostoł postu

Już przeprasza Pana Boga za to, że zwycięży

A do ręki zamiast kopii wziął Piotrowe Wiosło

Prześcigają się stronnicy w hasłach i modlitwach

Minstrel śpiewa jak to stanął brat przeciwko bratu

W przepełnionej karczmie gawiedź czeka rezulatu

Dziecko macha chorągiewką - będzie wielka bitwa

Oszalało miasto całe…

Siedzę w oknie, patrzę z góry, cały świat mam w oku

Widze co kto kradnie, gubi, czego szuka w tłoku

Zmierzchem pójdę do kościoła, wyspowiadam grzeszki

Nocą przejdę się po rynku i pozbieram resztki

Z nich karnawałowo-postną ucztą jak się patrzy

Uraduję bliski sercu ludek wasz żebraczy

Żeby w waszym towarzystwie pojąć prawdę całą:

Dusza moja — pragnie postu, ciało — karnawału!

Незвичайне зібрання на ринковій площі в центрі міста

У вікнах, воротах і біля криниці, в церкві і в барі

Маркетологи, ченці, блазни і карлики

Іде строкатий рій, кишить у суєті

Робота стала веселою, а веселощі – роботою:

По землі котяться кістки, з карт падають фішки

Це нічого не означає, ті, хто не грає, ті, хто програє

Але не сказати натовпу, що є яке

Хрестики на три гроші на скатертині у дверях храму

Звільнене виливається через бічні двері

Милостині стають на коліна в пилу серед ченців

Не можна розрізнити, хто з них святий, а хто шанувальник

Усе місто збожеволіло

Не знають ні старий, ні підліток

Хіба цей піст — карнавал

Або карнавал – піст!

Він сів столітрову бочку кавалерійського капрала

Калдун — із щитом, шоломом — каркає на розсипаному обличчі

На свій екземпляр приклеїв запечену голову поросяти

Буде їжа, буде пиття, буде здобич для брати

Проти нього - дерев'яний трон, запряжений в жерців

А на престолі стоїть апостол посту, худий

Він уже просить вибачення у Бога за перемогу

І замість копії взяв Piotrowe Wiosło

Прихильники в гаслах і молитвах мчать

Менестрель співає, як брат воював брата

У переповненій таверні балаканина чекає результатів

Дитина махає прапором - буде великий бій

Усе місто збожеволіло...

Сиджу у вікно, дивлюсь униз, увесь світ в моїх очах

Я бачу, що хто краде, втрачає те, що шукають у натовпі

У сутінках я піду до церкви, сповідаюся в своїх гріхах

Вночі я буду гуляти по ринковій площі і збирати залишки їжі

З них карнавал і пісний бенкет, як видно

Я порадую людей твоїх жебраків, які близькі моєму серцю

Щоб зрозуміти всю правду у вашій компанії:

Моя душа бажає швидкого, моє тіло бажає карнавалу!