Włóczędzy - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Lapinski, Przemyslaw Gintrowski

Wchodzimy z twarzami zdrowymi od mrozu,

Siadamy przy ogniu tańczącym z radości.

Ścieramy z nadgarstków odciski powrozów,

Wołamy o wino i chleb i tłustości,

Spod ścian patrzą na nas w milczeniu miejscowi

Napięci, na wszystko gotowi.

Wchłaniamy łapczywie wielkimi kęsami,

Łykamy alkohol aż warczy nam w grdykach,

Bekniemy czasami, pierdniemy czasami,

Aż z ław w ciepło wzbija się woń wędrownika

I płynie pod ściany miejscowych, jak ręka

Co mówi — przestańcie się lękać.

Co mówi — przestańcie się lękać.

x2

Śpiewamy piosenki o drodze i pracy,

O braku pieniędzy i braku miłości,

Podnoszą się ze snu miejscowi pijacy,

Słuchają oczami rozumnej przeszłości,

Ktoś wstanie, podejdzie, zapyta — kto my?

— My dzieci wolności, bezdomne my psy.

Przysiada się stawiać i pytać nieśmiało

Gdzie dobrze, gdzie lepiej, a gdzie pieniądz rośnie?

I plączą się cienie pod niską powałą

I coraz jest ciaśniej i duszniei i głośniej,

Bo oto włóczędzy z przeszłością swą mroczną

Dla ludu się stają wyrocznią.

Dla ludu się stają wyrocznią.

x2

Mówimy o wojnach w dalekich krainach,

Zmyślamy, bogactwa zdobyte, stracone,

Słuchają, jak mszy, dolewają nam wina,

I dziewki przysiada się też, ośmielone,

Do ognia dorzuci przebiegły gospodarz:

Noc długa korzyści mu doda.

Rozgrzani, snujemy niezwykłą opowieść

Zazdroszcząc im tego, że tacy ciekawi,

Choć mają, co każdy tak chciałby mieć człowiek,

A za — byle co — już gotowi zastawić

By włóczyć się, szukać i błądzić, jak my

I żyć bez pór roku, bez nocy i dni.

I żyć bez pór roku, bez nocy i dni.

x2

Pijemy i każdy już ma coś na oku —

Ten nocleg w piekarni, ten pannę piersiastą;

Świt znajdzie nas znowu za miastem na stoku.

Gdzie nikt tak naprawdę nic nie ma na własność,

A im pozostanie piosenka i sny:

«My dzieci wolności, bezdomne my psy»…

Ми входимо здоровими від морозу обличчями,

Сидимо біля багаття, танцюючи від радості.

Стираємо відбитки мотузок із зап'ястя,

Ми плачемо за вином, хлібом і жиром,

Місцеві мовчки спостерігають за нами з-під стін

Напружений, готовий на все.

Ми поглинаємо жадібно великими шматочками,

Ми ковтаємо алкоголь, поки він не гарчить у наших грушах,

Іноді ми відригуємо, іноді пукаємо

З лавок у тепло здіймається запах мандрівника

І стікає до стін місцевих жителів, як рука

Що він каже - перестань боятися.

Що він каже - перестань боятися.

х2

Ми співаємо пісні про дорогу і роботу,

Про без грошей і без любові

Місцеві п'яні встають зі сну,

Вони слухають очима раціонального минулого,

Хтось встане, підійде і запитає – хто ми?

– Ми діти свободи, ми безпритульні собаки.

Він сідає встати і несміливо запитати

Де добре, де краще і де ростуть гроші?

І тіні плуталися під низькою стелею

І він стає все тугішим, жорсткішим і гучнішим

Бо тут волоцюги з темним минулим

Вони стають оракулом для людей.

Вони стають оракулом для людей.

х2

Ми говоримо про війни в далеких краях,

Ми думаємо, багатство здобуте, втрачено,

Вони слухають меси, наливають нам вина,

І дівчата теж сидять, сміливі,

Хитрий господар додасть у вогонь:

Довга ніч додасть його переваг.

Гаряче, ми розповідаємо дивовижну історію

Заздрячи їм за те, що вони такі цікаві,

Хоча в них є те, що хотілося б кожному,

І за - що завгодно - готовий віддати в заставу

Бродити, шукати й блукати, як ми

І жити без пір року, без днів і ночей.

І жити без пір року, без днів і ночей.

х2

Ми п'ємо і всі вже на щось зірвали -

Тієї ночі в пекарні цей годував грудьми;

Світанок знову знайде нас за містом на схилі.

Де насправді ніхто нічим не володіє

І будуть у них пісня і мрії:

«Ми діти свободи, ми безпритульні собаки»...