Obława - Jacek Kaczmarski

Skulony w jakiejś ciemnej jamie smaczniem sobie spał

I spały wilczki dwa, zupełnie ślepe jeszcze

Wtem stary wilk przewodnik, co życie dobrze znał

Łeb podniósł, warknął groźnie, aż mną szarpnęły dreszcze

Poczułem wokół siebie nienawistną woń

Woń, która burzy wszelki spokój, zrywa wszystkie sny

Z daleka ktoś, gdzieś krzyknął krótki rozkaz: goń!

I z czterech stron wypadły na nas cztery gończe psy!

Obława, obława na młode wilki obława

Te dzikie zapalczywe, w gęstym lesie wychowane

Krąg śniegu wydeptany, w tym kręgu plama krwawa

I ciała wilcze kłami gończych psów szarpane!

Ten, który na mnie rzucił się, niewiele szczęścia miał

Bo wpadł prosto mi na kły i krew trysnęła z rany

Gdym teraz ile w łapach sił przed siebie prosto gnał

Ujrzałem młode wilczki na strzępy rozszarpane

Zginęły ślepe ufne tak, puszyste kłębki dwa

Bezradne na tym świecie złym nie wiedząc, kto je zdławił

I zginie wilk-przewodnik, choć życie dobrze zna

Bo z trzema na raz walczy psami i z ran trzech naraz krwawi

Obława, obława…

Wypadłem na otwartą przestrzeń pianą z pyska tocząc

Lecz tutaj też ze wszystkich stron zła mnie otacza woń

A myśliwemu, co mnie dojrzał, już się śmieją oczy

I ręka pewna niezawodna podnosi w górę broń

Rzucam się w bok, na oślep gnam, aż ziemia spod łap pryska

I wtedy pada pierwszy strzał, co kark mi rozszarpuje

Pędzę, słyszę jak on klnie, krew mi płynie z pyska

On strzela po raz drugi, lecz teraz już pudłuje

Obława, obława …

Wyrwałem się z obławy tej, schowałem w jakiś las

Lecz ile szczęścia miałem w tym to każdy chyba przyzna

Leżałem w śniegu jak nieżywy długi, długi czas

Po strzale zaś na zawsze mi została krwawa blizna

Lecz nie skończyła się obława i nie śpią gończe psy

I giną ciągle wilki młode na całym wielkim świecie

Nie dajcie z siebie zedrzeć skór, brońcie się i wy

O, bracia wilcy!

Brońcie się nim wszyscy wyginiecie

Obława, obława…

Згорнувшись у якійсь темній печері, він смачно спав

А два вовки спали, ще зовсім сліпі

Тоді старий вовк, провідник, добре знав життя

Він підняв голову, грізно загарчав, від чого я здригнувся

Я відчув навколо себе ненависний запах

Аромат, який руйнує будь-який спокій, розбиває всі мрії

Хтось здалеку, десь кричав коротку команду: гонись!

І з усіх чотирьох боків на нас вискочили чотири гончаки!

Полювання, полювання на молодих вовків

Ці дикі, пристрасні, виховані в густому лісі

Коло снігу витоптано, в цьому колі кривава пляма

А вовчі тіла — розірвані гончі з іклами!

Той, хто накинувся на мене, мало пощастив

Бо він упав мені прямо на ікла, і кров хлинула з рани

Коли я біг прямо вперед скільки міг у руках

Я бачив, як молодих вовків роздирали

Померли, такі довірливі, два пухнасті пучки

Безпорадні в цьому злому світі, не знаючи, хто їх задушив

І помре вовк-поводир, хоча добре знає життя

Тому що він бореться з собаками відразу трьома і кровоточить відразу з трьох ран

Полювання, полювання...

Я випав на відкритий простір з піною з рота

Але й тут запах оточує мене з усіх боків

А в мисливця, що бачив мене, очі сміються

І непохитна рука неодмінно піднімає зброю

Я кидаюся вбік, сліпо кидаюся, аж земля бризне з-під лап

І тоді лунає перший постріл, який розриває мені шию

Я кидаюся, чую, як він лається, у мене кров тече з рота

Він стріляє вдруге, але тепер пропускає

Полювання, полювання...

Я вирвався з цього рейду і сховався в якомусь лісі

Але як мені в цьому пощастило, напевно зізнаються всі

Я довго-довго лежав мертвий на снігу

Після пострілу у мене назавжди залишився кривавий шрам

Але полювання не закінчилося, і собаки не сплять

А молоді вовки по всьому світу досі гинуть

Не дозволяйте вашій шкурі здиратися, захищайтеся також

О брати вовки!

Захистіть себе, перш ніж всі ви загинете

Полювання, полювання...