Świadkowie - Jacek Kaczmarski

Mamasza!

Mnie siemnadcat liet, a ja uże liejtnant.

Zdies wsio w poriadkie —

polskich my unicztożim banditow.

Tagda ja napiszu pismo i wsio skażu ja wam,

siejczas nie chwatajet sił i spit moj major Szachnitow.

Atcu skażi szto u

mienia jest dla niewo padarok — pidżak s anglijskoj plietuszkoj popał mnie

prosta darom

Wejdźmy głębiej w wodę kochani

Dosyć tego brodzenia przy brzegu

Ochłodziliśmy już po kolana

Nasze nogi zmęczone po biegu

Wejdźmy w wodę po pas i po szyję

Płyńmy naprzód nad czarną głębinę

Tam odległość brzeg oczom zakryje

I zeschniętą przełkniemy tam ślinę

Potem każdy się z wolna zanurzy

Niech się fale nad głową przetoczą

W uszach brzmieć będzie cisza po burzy

Dno otwartym ukaże się oczom

Tak zawisnąć nad ziemią choć na niej

Bez rybiego popłochu pośpiechu

I zapomnieć zapomnieć kochani

Że musimy zaczerpnąć oddechu

Мамаша!

Я — лейтенант, і я — лейтенант.

Zdies wsi w poriadkie -

Польські бандити.

Тагда, я напишу листа і благословлю тебе,

Мій майор Шахнітов не може відновити сили і спати.

Atcu забруднив позицію

Майно — загон для жінок — піжама англійської плетушки обпекла мене

прості подарунки

Зайдемо глибше у воду, коханий

Досить цього берега вбрід

Ми охололи до колін

Наші ноги втомилися після бігу

Залізаймо у воду по пояс і по шию

Йдемо вперед до чорних глибин

Там відстань до берега закриє очі

А ми там засохлу слину ковтаємо

Тоді всі будуть повільно занурюватися

Нехай хвилі котяться над головою

Тиша після грози пролунає у ваших вухах

Нижня частина буде відкрита для очей

Так виси над землею, навіть на ній

Без паніки риби

І забути близьких

Що нам потрібно перевести дух