Tradycja - Jacek Kaczmarski

Spójrzcie na królów naszych poczet —

Kapłanów durnej tolerancji

Twarze jak katalogi zboczeń

Niesionych z Niemiec, Włoch i Francji!

W obłokach rozbujałe dusze

Ciała lubieżne i ułomne

Fikcyjne pakty i sojusze

Zmarnotrawione sny koronne

Nie czyja inna lecz ich wina:

Sojusz Hitlera i Stalina!

Spójrzcie na podgolone łby

Na oczy zalepione miodem

Wypukłe usta żądne krwi

Na brzuchy obnoszone przodem

Na czuby, wąsy, brody, brwi

Do szabel przyrośnięte pięści —

To dumnej szlachty pyszne dni

Naszemu winne są nieszczęściu!

To za ich grzechy — myśmy czyści —

Gnębią nas teraz komuniści!

Sejmy, sejmiki, wnioski, weto!

I — nie oddamy praw o włos!

Ten tłum idący za lawetą

Nieświadom, co mu niesie los!

Nie, to nie nasi antenaci!

Nie mamy z nimi nic wspólnego!

Nie będą nam ułani braćmi!

My już nie dzieci Piłsudskiego!

To ich historia temu winna

Że nasza będzie całkiem inna:

Zapomnieć wojny i powstania

Jedynie słuszny szarpać dzwon

Narodowego — byle trwania

W zgodzie na namiestniczy tron

W zamian — w tej ziemi nam mogiła

I przodków śpiew, jak echa kielich

Że — Jeszcze Polska wtedy żyła

Gdy za nią ginęli…

Ось королі нашої партії -

Священики дурної толерантності

Обличчя як каталоги відхилень

Привезено з Німеччини, Італії та Франції!

Несуться душі в хмарах

Пожадливі й недосконалі тіла

Фіктивні пакти та союзи

Витрачені мрії про корону

Не чия інша, а їхня вина:

Союз Гітлера і Сталіна!

Подивіться на поголені голови

Очі залипали медом

Опуклі губи, голодні до крові

Живіт з передньою панеллю

На маківці, вуса, бороди та брови

Кулаки прилипли до шабель -

Це смачний день для гордої знаті

Вони зобов'язані нашим нещастям!

Це за їхні гріхи - ми чистимо -

Нас тепер комуністи гноблять!

Сейми, облради, подання, вето!

І – ні на волосок від прав не поступимося!

Натовп слідує за евакуатором

Не знаючи, що несе йому доля!

Ні, це не наші предки!

Ми не маємо до них ніякого відношення!

Вони не будуть нашими братами-уланцями!

Ми більше не діти Пілсудського!

Їхня історія зобов’язана цьому

Що наш буде зовсім іншим:

Забудьте про війни та повстання

Тільки правий, щоб смикнути дзвін

Національний - будь-якої тривалості

У гармонії з губернаторським престолом

Натомість – на цій землі у нас є могила

І спів предків відлунює чашу

Це – Польща тоді ще була жива

Коли вони померли за неї...