Szturm - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Lapinski, Przemyslaw Gintrowski

Szturmują bramy!

Kłódek trzask!

Ze wszystkich stron rozgrzane twarze!

Straż puszcza pod naciskiem mas!

Wpadają w chłodne korytarze

Wołając — Czas!

Już czas!

Już czas!

Gną się parkiety pod naporem

Zrośnięte otwierają drzwi

Wśród rzeźb, obrazów i ubiorów

Z przepisów barwna ciżba drwi

I woła — Wzoru!

Wzoru!

Wzoru!

Muzeum wszystkich nie pomieści

Więc idą przez pamiątek zbiór

A ci, co raz już całość przeszli

Z powrotem zamykają sznur

Wołając — «Treści!

Treści!

Treści!»

Patrzą na szable, katafalki

Procesje zamienionych w lód

Błamy sztandarów rozpostartych

Wybrzmiałych pieśni zwoje nut

I krzyczą - Walki!

Walki!

Walki!

I cisza tej zapada miary

Gdy nagle wiedzą, czego chcą

Ci, którym przeznaczono mary

A którzy o swe życie drżą

Ale wołają - Wiary!

— Ofiary… — echem mury drwią

Вони штурмують ворота!

Потріскайте навісні замки!

Обличчя гарячі з усіх боків!

Охоронці відпустили під тиском мас!

Вони потрапляють у прохолодні коридори

Кричу - Час!

Настав час!

Настав час!

Паркетна підлога прогинається під тиском

Злиті відкривають двері

Серед скульптур, картин та одягу

Барвиста юрба висміює правила

А він кричить — Візерунок!

Візерунок!

Візерунок!

Музей не може вмістити всіх бажаючих

Так вони перебирають колекцію пам’ятних речей

І ті, хто пройшов усе це один раз

Вони знову замикають мотузку

Вигукуючи - «Зміст!

Зміст!

Зміст!»

Вони дивляться на шаблі й катафалки

Процесії перетворилися на лід

Лежимо на витягнутих прапорах

Гофровані пісні нот

А вони кричать – Бій!

Боротьба!

Боротьба!

І мовчання цього заходу падає

Коли вони раптом знають, чого хочуть

Ті, кому призначена Марія

І тих, хто тремтить за своє життя

Але вони кричать – Віра!

- Жертви... - глузують стіни