Syn marnotrawny - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Lapinski, Przemyslaw Gintrowski

Jestem młody, nie mam nic i mieć nie będę.

Wokół wszyscy na wyścigi się bogacą,

Są i tacy, którym płcą nie wiem za co,

Ale cieszą się szacunkiem i urzędem,

Bo czas możliwości wszelakich ostatnio nam nastał…

Mogę włóczyć się i żyć z czego popadnie,

Mogę okraść kantor, kościół czy przekupkę,

Żyć z nierządu albo doić chętną wdówkę,

Paradować syty i ubrany ładnie —

A chyłkiem jak złodziej o zmroku wymykam się z miasta…

Mogłem uczyć się na księdza lub piekarza

(Duch i ciało zawsze potrzebują strawy),

Na wojaka mogłem iść i zażyć sławy,

Co wynosi i przyciąga bo przeraża,

A młodość to ponoć przygoda, a wojsko to szkoła…

Mogłem włączyć się do bandy rzezimieszków,

Niepodzielnie rządzić lasem lub rozstajem,

Zostać mnichem i dalekie zwiedzać kraje,

Rozgrzeszając niespokojne dusze z grzeszków,

A chyłkiem przez życie przemykam i drżę, gdy ktoś woła…

Jestem młody, jestem nikim — będę nikim.

Na gościncach zdarłem buty i kapotę.

Nie obchodzi mnie co będzie ze mną potem,

Tylko chciałbym gdzieś odpocząć od paniki,

Co goni mnie z miejsca na miejsce o głodzie i chłodzie…

Ludzie, których widzę - stoją do mnie tyłem:

Ten pod bramą leje, ów na pannę czeka.

Nawet pies znajomy na mój widok szczeka…

Sam się z życia nader sprawnie obrobiłem,

Więc chyłkiem powracam do domu o zmroku — jak złodziej.

Jakaś ciepła mnie otacza cisza wokół,

Padam z nóg i czuję ręce na ramionach,

Do nóg czyichś schylam głowę, jak pod topór.

Moje stopy poranione świecą w mroku,

Lecz panika — nie wiem skąd wiem — jest już dla mnie skończona…

Я молодий, нічого не маю і не буду.

Всі навколо перегонів стають багатшими,

Є також такі, які плачуть незважаючи ні на що,

Але вони користуються повагою і посадою,

Бо нещодавно до нас настав час всіляких можливостей...

Я можу блукати і жити за рахунок чого можу

Я можу пограбувати пункт обміну валют, церкву або продавця,

Щоб жити для проституції або доїти охочу вдову,

Парад ситий і гарно одягнений -

І крадькома, як злодій у сутінках, я викрадаюся з міста...

Я міг би навчитися бути священиком чи пекарем

(Дух і тіло завжди потребують їжі)

Я міг би піти солдатом і насолоджуватися славою,

Що це таке і приваблює, тому що лякає,

А молодість - це пригода, а армія - школа...

Я міг би приєднатися до банди головорізів

Правити лісом або розставання безроздільно,

Стань ченцем і подорожуй далекими країнами,

Щоб звільнити неспокійні душі від їхніх гріхів,

А я крадусь по життю і тремчу, коли хтось дзвонить...

Я молодий, я ніхто - я буду ніким.

Під час відвідувань я зірвав черевики та пальто.

Мені байдуже, що зі мною буде далі

Я просто хочу десь відпочити від паніки

Що гонить мене з місця на місце голодом і холодом...

Люди, яких я бачу, стоять до мене спиною:

Той при воротах ллє, той жде панну.

Навіть собака мого друга гавкає, коли бачить мене...

Я сам дуже добре працював у своєму житті,

Тож я крадькома приходжу додому в сутінках — як злодій.

Якась тепла тиша оточує мене,

Я падаю з ніг і відчуваю свої руки на плечах

Схиляю голову до чиїхось ніг, наче під сокирою.

Мої поранені ноги світяться в темряві

Але паніка - не знаю звідки я знаю - для мене минула ...