Requiem rozbiorowe - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Łapiński, PRZEMYSŁAW GINTROWSKI

Pamięć moja — ponurej natury:

Nie chce wskrzeszać soczystych rozkoszy,

Nie rozczuli jej flet,

Nie rozrusza tamburyn,

Płoche szczęście ją peszy i płoszy.

Pamięć moją ożywia żałoba,

Lecz — nie płaczka rozpaczą podniosła,

Tylko wściekły ten wstyd,

Co się szwenda po grobach,

Które lepka pleśń legend porosła.

Jeśli grzmiące obrzędy bezcześci,

Jeśli babrze się w szczątkach wstydliwych —

To nie po to, by mieć

Nośny temat do pieśni,

Lecz by wstyd — był ostrogą - dla żywych

II

Głos II:

Na śniadaniu u Carycy

Sutą dzieli się potrawę;

Pertraktują biesiadnicy

Komu jaki kęs i skrawek.

Temu galicyjski połeć,

Temu — wielkopolski gryz;

Monarchini żre nad stołem

Schab «Polonia á la russe»

Chór:

Nie przystroi się garnirem

Za to krwistym sosem lśni,

Dies irae, dies irae

Idą na nią gniewu dni.

Uczta w imię Trójcy Świętej

Oświeconych autokratów

Potwierdzona dokumentem

Co posiada moc traktatu.

Nie ma to, jak pełna miska

Do dyplomatycznej gry,

Choć wątpliwy na niej przysmak:

Kapuściane polskie łby.

Chór:

Zaraz się nad nimi schylą

Żeby im upuścić krwi

Dies irae, dies irae

Idą na nią gniewu dni.

Polska karczma wciąż pijana

Od swych obłąkańczych swar,

Polska pana i plebana

Zatopiona w chamski gwar.

Bizantyjski na niej przepych

Azjatycki na niej brud.

Więc się do trzech par rąk lepi

I potrójny syci głód.

Chór:

Nie powlecze jej nikt kirem

Nie uroni nad nią łzy

Dies irae, dies irae

Idą na nią gniewu dni.

III

Głos II:

Śpijcie spokojnie ojcowie i matki

Naszego «ja" — co tak dziś niewyraźne.

Już poza wami żywotów przypadki

I wybór między zbawieniem, a kaźnią.

Was nic już więcej obchodzić nie musi

Dotknięci życiem — snujcie śmierci smutek.

To nam spuściznę dziwną czas wykrztusił,

Niewymienialną na żadną walutę.

Chór:

Śpijcie — wy poza dobrem, poza złem

Requiem.

Głos I:

Śpijcie spokojnie — zdradzeni, zsyłani,

Mięso eposów skomlące o sens;

Straceńcy, stróże niewidzialnych granic

Powyznaczanych majestatem klęsk.

Niech was nie budzą skrzekliwe capstrzyki,

Parady, werble, rocznicowe msze;

Szare — z ołowiu sumień - żołnierzyki,

Grzechot w pudełku pamięci, na dnie!

Chór:

Śpijcie — już poza dobrem, poza złem

Requiem.

Głos II:

Śpijcie spokojnie — skrytym zdradom wierni,

Za bezcen strachu swej pychy kupieni,

Karni dzierżawcy cmentarnej guberni,

Hetmańskich buław, biskupich pierścieni.

Nikt wam już dzisiaj nie pohańbi mogił;

Sąd ostateczny odległy, niepewny,

Nieprzeliczone zapomnienia drogi,

Bóg dobrotliwy, człowiek — krótko gniewny.

Chór:

Śpijcie — znów poza dobrem, poza złem

Requiem.

Głos I:

Śpijcie spokojnie — mędrcy przenikliwi,

Żonglerzy światła, tak bezsilnie świetni,

Że nawet temu niezdolni się dziwić,

Gdy próchnem w mroku świeci ból szlachetny.

Wszystkoście z góry najlepiej wiedzieli,

Lecz nie zdołali niczemu zapobiec:

Naładowana broń - co nie wystrzeli,

Bo ma na ścianie wisieć ku ozdobie.

Chór:

Śpijcie więc, poza dobrem, poza złem

Requiem.

Głos II:

I ty spokojnie śpij, bezkształtny tłumie

Analfabetów o zwichniętych karkach,

Którego grozy nigdy nie zrozumie

Mędrzec, wojownik, skazaniec ni zdrajca.

Śpij, boś też myślał, walczył, i też zdradzał;

Czemu byś lepszy miał być niż te tuzy,

Dla których człowiek, wiara, rozum, władza

Do tego tylko, by im służyć - służy!

Głos I i II:

Śpij wstrzymywany dobrem, gnany złem

Requiem.

IV Chór:

Jesteśmy — jacy jesteśmy

Byliśmy — jacyśmy byli

Tę prawdę o sobie unieśmy

W tej krótkiej, danej nam chwili.

Będziemy — jacy zechcemy

Byle wiedzieć nam — czego chcieć,

Lecz — nie wiemy — czego nie wiemy,

Więc nie mamy — co chcemy mieć.

Mogliśmy, czego nie wolno,

Co wolno — nie chcemy móc.

Wolimy niewolę niż wolność,

W której nie ma o co łbem tłuc.

Więc będziemy — jacyśmy byli,

Więc jesteśmy — a jakby nas brak

W tej krótkiej danej nam chwili,

Której jutro nie będzie i tak…

Głos I:

Tym, co w szkarłatach, tym w kazamatach,

Tym, co w kapturach i tym na sznurach,

Tym, co w powozach i tym w powrozach

Chór:

Lacrimosa.

Nie mamy rąk — mamy łapy,

Nie mamy głów — mamy łby.

Dlatego dla nas ochłapy,

Dlatego po nas — łzy.

Głos II:

Tym w dumnej pozie i tym w pokorze,

Tym, co w koszarach i tym w koszmarach,

Tym, co w przestworzach i tym w obozach —

Chór:

Lacrimosa.

Nie mamy snów — lecz majaki,

Nie mamy myśli — lecz szał,

Dlatego los byle jaki,

Dlatego głos łka, jak łkał.

Głos I:

Tym — złote zboża, tym — ostrze noża.

Tym — szlak po płozach, tym — szlam bezdroża,

Tym — łaska boża, tym — trwożna groza

Chór:

Lacrimosa.

Nie mamy wiary, lecz złudy,

Za dzieje nasze — zbiór klechd.

Dlatego trwać będą trudy

Nasz własny płacz i z nas śmiech.

Пам'ять моя - похмура:

Я не хочу відроджувати соковиті ласощі,

Вони не відчували її сопілки,

Не заводиться бубон

Слабке щастя її лякає і відлякує.

Моя пам'ять оживлена ​​скорботою,

Але - не плач викликав розпач,

Тільки лютий цей сором

Що блукає по могилах,

Яку виростила липка пліснява легенд.

Якщо громові обряди нечисті,

Якщо в ганебних останках повзе -

Це не мати

Несуча тема для пісні,

Але той сором - будь пришпором - для живих

II

Глас II:

Сніданок у Цариці

Їжа ділиться сутою;

Гуляки домовляються

Кому треба кусати і лом.

До цієї галицької статі,

Тему - великопольський гриз;

Монарх їсть за столом

Свиняча корейка «Polonia á la russe»

Хор:

Гончарем не прикрасить себе

Але вона блищить кривавим соусом,

Dies irae, dies irae

Дні гніву надходять на неї.

Свято в ім'я Святої Трійці

Освічені самодержці

Підтверджується документом

Яка сила договору.

Нічого подібного до повної чаші

До дипломатичної гри,

Хоча на ньому сумнівний делікатес:

Головки польської капусти.

Хор:

Над ними скоро нахилиться

Щоб знекровити їх

Dies irae, dies irae

Дні гніву надходять на неї.

Польська корчма ще п'яна

Від його божевільних сварок,

Польщі владики і пароха

Порину в грубий кайф.

Візантійський блиск на ньому

Азіатський бруд на ньому.

Отже, три пари рук липкі

І тричі годує з голоду.

Хор:

Ніхто не може покласти на неї олівець

Він не проллє над нею сльози

Dies irae, dies irae

Дні гніву надходять на неї.

III

Глас II:

Спіть спокійно, тати й мами

Наше «Я» - те, що так розмите сьогодні.

Вже поза вашими життями випадки

І вибір між порятунком і покаранням.

Вам більше ні про що не потрібно турбуватися

Змучений життям - тче печаль до смерті.

Це дивна спадщина, яку час задушив,

Не конвертується в жодну валюту.

Хор:

Сон - ти поза добром, поза злом

Реквієм.

Голос І:

Спи спокійно - зрадили, послали,

М'ясо епосу, що скиглить за змістом;

Руйнівники, охоронці невидимих ​​кордонів

Відзначений величчю лиха.

Нехай скрипучі татуювання не розбудять вас,

Паради, барабани, ювілейні меси;

Сірий - свинець совісті - солдати,

Брязкіт у ящику пам'яті, внизу!

Хор:

Сон - уже поза добром, поза злом

Реквієм.

Глас II:

Спи спокійно - вірний таємним зрадам,

За маленький страх перед моєю гордістю купив,

Орендарі кладовища,

Гетьманські булави, єпископські персні.

Ніхто сьогодні не зганьбить ваших могил;

Остаточний суд далекий, непевний,

Безліч забуття дороги,

Бог добрий, людина - коротко сердиться.

Хор:

Сон - знову поза добром, поза злом

Реквієм.

Голос І:

Спи спокійно - мудреці,

Жонглери світлом, такі безпорадно великі

Що їх навіть не можна здивувати

Коли благородний біль світить у темряві тлінням.

Ви всі знали краще наперед

Але їм нічого не вдалося завадити:

Заряджена зброя - що не стрілятиме,

Тому що він повинен висіти на стіні як прикраса.

Хор:

Так спи, поза добром, поза злом

Реквієм.

Глас II:

А ти спокійно спиш, безформний натовп

Неписьменні з вивихами шиї

Жах якого він ніколи не збагне

Мудрець, воїн, каторжник і зрадник.

Спи, бо ти теж думав, боровся і теж обманював;

Чому ти будеш кращим за цього великого чоловіка?

Для кого людина, віра, розум, сила

Тільки служити їм - служить!

Глас І і ІІ:

Сон заважає добро, гнаний злом

Реквієм.

IV Хор:

Ми ті хто ми є

Ми були - те, що ми були

Давайте відкриємо цю правду про себе

У цю коротку дану нам мить.

Ми будемо - як захочемо

Поки ми знаємо - чого бажати,

Але - ми не знаємо - те, що ми не знаємо

Отже, ми не маємо - те, що ми хочемо мати.

Ми могли, чого не можна

Що дозволено - ми не хочемо бути.

Ми віддаємо перевагу неволі свободі

В якому нема про що побити голову.

Тож ми будемо такими, якими були,

Так ми є – і наче пропали

У цю коротку дану нам мить,

Якого все одно не буде завтра...

Голос І:

Що в багряниці, в казематах,

Що в капюшонах і в струнах,

Що в вагонах і в канатах

Хор:

Лакримоза.

У нас немає рук - у нас є лапи,

У нас немає голів - у нас є голови.

Тому записки для нас,

Тому після нас – сльози.

Глас II:

Хто в гордій позі, хто в смиренні,

Що в казармі і в кошмарах,

Що в небі і в таборах -

Хор:

Лакримоза.

У нас немає мрій - але мрії,

У нас немає думок, а несамовитість,

Тому будь-яка доля,

Тому голос плаче, як він ридав.

Голос І:

Це - золоте зерно, те - лезо ножа.

У тому числі - слід на бігуні, - слиз пустелі,

Це - Божа благодать, це - страшний жах

Хор:

Лакримоза.

У нас немає віри, а омани

Для нашої історії – збірка клечд.

Тому труднощі триватимуть

Наш власний плач і сміх над нами.