Rejtan, czyli raport ambasadora - Jacek Kaczmarski

«Wasze wieliczestwo», na wstępie śpieszę donieść:

Akt podpisany i po naszej myśli brzmi

Zgodnie z układem wyłom w Litwie i Koronie

Stał się dziś faktem, czemu nie zaprzeczy nikt

Muszę tu wspomnieć jednak o gorszącej scenie

Której wspomnienie budzi we mnie żal i wstręt

Zwłaszcza że miała ona miejsce w polskim sejmie

Gdy podpisanie paktów miało skończyć się

Niejaki Rejtan, zresztą poseł z Nowogrodu

Co w jakiś sposób jego krok tłumaczy mi

Z szaleństwem w oczach wszerz wyciągnął się na progu

I nie chciał puścić posłów w uchylone drzwi

Koszulę z piersi zdarł, zupełnie jak w teatrze

Polacy — czuły naród — dali nabrać się:

Niektórzy w krzyk, że już nie mogą na to patrzeć

Inni zdobyli się na litościwą łzę

Tyle hałasu trudno sobie wyobrazić!

Wzniesione ręce, z głów powyrywany kłak

Ksiądz Prymas siedział bokiem, nie widziałem twarzy

Evidemment, nie było mu to wszystko w smak

Ponińskij wezwał straż - to łajdak jakich mało

Do dalszych spraw polecam z czystym sercem go

Branickij twarz przy wszystkich dłońmi zakrył całą

Szczęsnyj-Potockij był zupełnie comme il faut

I tylko jeden szlachcic stary wyszedł z sali

Przewrócił krzesło i rozsypał monet stos

A co dziwniejsze, jak mi potem powiadali

To też Potockij!

(Ale całkiem autre chose)

Tak a propos, jedna z dwóch dam mi przydzielonych

Z niesmakiem odwróciła się wołając — Fu!

Niech ekscelencja spojrzy jaki owłosiony!

(Co było zresztą szczerą prawdą, entre nous)

Wszyscy krzyczeli, nie pojąłem ani słowa

Autorytetu władza nie ma tu za grosz

I bez gwarancji nadal dwór ten finansować

To może znaczyć dla nas zbyt wysoki koszt

Tuż obok loży, gdzie wśród dam zająłem miejsce

Szaleniec jakiś (niezamożny, sądząc z szat)

Trójbarwną wstążkę w czapce wzniósł i szablę w pięści —

Zachodnich myśli wpływu niewątpliwy ślad!

Tak, przy okazji — portret Waszej Wysokości

Tam wisi, gdzie powiesić poleciłem go

Lecz z zachowania tam obecnych można wnosić

Że się nie cieszy wcale należytą czcią

Król, przykro mówić, też nie umiał się zachować

Choć nadal jest lojalny, mogę stwierdzić to:

Wszystko, co mógł - to ręce do kieszeni schować

Kiedy ten mnisi lis Kołłątaj judził go

W tym zamieszaniu spadły pisma i układy

«Zdrajcy!»

krzyczano, lecz do kogo, trudno rzec

Polityk przecież w ogóle nie zna słowa «zdrada»

A politycznych obyczajów trzeba strzec

Skłócony naród, król niepewny, szlachta dzika

Sympatie zmienia wraz z nastrojem raz po raz

Rozgrywka z nimi to nie żadna polityka

To wychowanie dzieci, biorąc rzecz en masse

Dlatego radzę: nim ochłoną ze zdumienia

Tą drogą dalej iść, nie grozi niczym to;

Wygrać, co da się wygrać!

Rzecz nie bez znaczenia

Zanim nastąpi europejskie qui pro quo!

«Ваша безліч», на початку я поспішаю повідомити:

Акт підписаний і звучить так, як ми задумали

Згідно з макетом, у Литві та Короні є пролом

Сьогодні це стало фактом, який ніхто не може заперечувати

Проте тут треба згадати скандальну сцену

Спогад про що викликає у мене жалю й огиду

Тим більше, що це відбувалося в польському сеймі

Коли підписання пактів мало закінчитися

Якийсь Рейтан, до того ж новогрудський депутат

Що якось пояснює мені його крок

З божевіллям в очах він витягнувся на поріг

І він не хотів відчиняти членів палати з відчиненими дверима

Зірвав сорочку з грудей, як у театрі

Поляків – чутливу націю – обдурили:

Деякі кричать, що більше не можуть на це дивитися

В інших була милосердна сльоза

Такий шум важко уявити!

Руки підняті, волосся вирвані з голови

Предстоятель сидів боком, я не бачив його обличчя

Судячи з цього, йому все це не подобалося

Понінський викликав охорону - це негідник

Щодо подальших питань, я рекомендую його з чистим серцем

Браницький закрив обличчя всіма руками

Щенсний-Потоцький був досить комільфо

І лише один старий шляхтич вийшов із зали

Він перекинув стілець і розкидав монети в купу

І ще дивніше, як мені потім сказали

Це теж Потоцький!

(Але цілком аутр вибрав)

До речі, одна з двох призначених дам

З огидою вона обернулася, вигукнувши: «Фу!»

Нехай ваша ексцеленція виглядає як волохатий!

(Що насправді було чесною правдою, entre nous)

Всі кричали, я не розумів жодного слова

Тут немає авторитету ні на копійку

І без жодних гарантій профінансувати садибу ще можна

Це може означати надто високу вартість для нас

Прямо біля ложі, де я зайняв своє місце серед дам

Якийсь божевільний (бідний, судячи з його одягу)

Він підняв триколірну стрічку в кашкеті і шаблю в кулаки -

Безперечно, вплив західних думок має слід!

Так, до речі – портрет Вашої Величності

Там він висить там, де я рекомендував його повісити

Але з поведінки присутніх можна зробити висновок

Що йому взагалі не поклоняються належним чином

Король, на жаль, теж не знав, як себе поводити

Поки він все ще вірний, я можу сказати таке:

Все, що він міг зробити, це засунути руки в кишені

Коли той монах Коллонтай Лис судив його

У цій плутанині впали письма й макети

«Зрадники!»

кричали, а кому, важко сказати

Адже політик взагалі не знає слова «зрада».

А політичні звичаї треба берегти

Сварливий народ, непевний король, дика знать

Любить змінюється разом із настроєм знову і знову

Грати з ними – це не політика

Це масово виховує дітей

Тому раджу їм: поки вони не охолонуть від свого подиву

Продовжуйте цим шляхом, це не загроза;

Виграйте те, що можете виграти!

Справа не маловажна

До того, як відбудеться європейське qui pro quo!